Юрій Вороний – новатор вітчизняної трансплантології

Пам’ятні сторінки історії ХНМУ анонсували, що 90 років тому у хірургічній клініці Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові ст. науковий співробітник цього інституту Юрій Вороний зробив першу у світі пересадку нирки від людини людині. Дуже важливо, що пересаджена нирка була трупною.

Це сталося 3 квітня 1933 р. Хто ж був цей сміливий науковець і як склалася його подальша доля? Зупинимося на деяких цікавих сторінках насиченого подіями життя лікаря.

Юрій Юрійович Вороний (за метрикою Георгій Георгійович) Вороний народився у 1895 р. у с. Журавка під Прилуками (нині Чернігівська обл.) у родині професора Варшавського університету, члена-кореспондента російської академії наук. Його дід Феодосій – нащадок знаного козацького роду, закінчив Київський університет, філолог, директор заснованої ним гімназії у Прилуках.

Під час Першої світової війни Юрій Вороний був студентом медичного факультету Київського університету та працював в одному з перев’язочних загонів. У громадянську війну – учасник битви під Крутами.

У 1926 р. Ю.Ю. Вороний був переведений до Харківського медичного інституту на посаду асистента науково-дослідної кафедри факультетської хірургії, де працював під керівництвом видатного вченого В.М. Шамова і виконав цілу низку наукових робіт з трансплантації органів.

1931 р. у Харкові за ініціативою В.М. Шамова створено Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії та переливання крові з філіями-опорними пунктами. Завідуючим Херсонським опорним пунктом призначено ст. наукового співробітника цього інституту Ю.Ю. Вороного, який у той же час обіймав посади завідувача Херсонської міської лікарні, її хірургічного відділення та директора Херсонського виробничого медичного інституту.

Весь цей час Ю.Ю. Вороний наполегливо працював над удосконаленням техніки пересаджування нирки, що завершилося вдалою операцією у квітні 1933р.

Жовтень 1941 р. Друга світова війна. Професор Харківського стоматологічного інституту Ю.Ю. Вороний залишався у Харкові для надання медичної допомоги хворим і пораненим мешканцям міста. Напередодні вступу фашистів у Харків Юрій Вороний зробив ще одну унікальну операцію – пришив дівчині майже повністю відірвану вибухом руку. Через роки його знайде лист Н. Діжевської, яка, дякуючи йому за ту операцію, скаже: «Пишу Вашою правою рукою».

Лютий 1942 р. Ю.Ю. Вороний, ховаючись від фашистів, пішов у Нову Водолагу, де працював хірургом. Тут у кінці року він з допомогою колективу лікарні влаштував шпиталь, де ховав 70 поранених кавалеристів, залишених на лікування 13-ою кавалерійською дивізією. Коли ворог зайняв Нову Водолагу, було заявлено про тиф у лікарні. Поранених вдалося врятувати, але професора взяли в полон.

Майже весь 1943 рік Юрій Вороний був у полоні. Утримували його під суворим наглядом німців у пересувному лазареті на положенні ув’язненого санітара, що виконував усю тяжку чорну роботу. Лише в кінці року, коли шпиталь перебував у Житомирі, Юрію Вороному вдалося втекти з полону. Він подався у ліси, де шукав партизанів. 1 січня почув шум бою у місті, вийшов у розташування радянських військ та разом з ними повернувся до міста.

Повернутися до Харкова Юрію Вороному не дозволили: був у полоні і на окупованій території. Він завідував урологічним відділенням Житомирської обласної лікарні і продовжував працювати над питанням використання пересадки нирки для лікування при важких нефрологічних захворюваннях.

У 1953 р., коли Ю.Ю. Вороного перевели до Києва, він захистив докторську дисертацію, яка була присвячена дуже важливій темі – патогенезу і терапії травматичного шоку та йшла під грифом «секретно». Результати роботи були високо оцінені дійсним членом АМН СРСР В.М. Шамовим та членом-кореспондентом АМНСРСР О.І. Черкесом, які відзначали, що його дослідження дали можливість обґрунтувати і запропонувати зовсім новий засіб лікування шокових станів.

До смерті, яка була раптова і несподівана (1961 р. він повертався додому після роботи), Ю.Ю. Вороний займався проблемами трансплантології, зокрема, питаннями імунології, крові і кровозамінників, роботи центральної нервової системи під час пересадок органів і тканин.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева