Музеї працюють
Нещодавно кафедра анатомії ХНМУ і Музей історії університету познайомилися з цікавим Музеєм однієї вулиці. Він був відкритий у травні 1991 р. в Києві і присвячений одній з найдавніших вулиць столиці – Андріївському узвозу. Це унікальний музей, подібного якому нема у світі, бо його експонати розповідають про історію лише однієї вулиці, її архітектуру, про долю людей, відомих і напівзабутих, що мешкали тут і залишили свій слід у побуті, науці та мистецтві України.
Крім постійної експозиційної площі, музей для своєї роботи використовує виставкову залу, яка відкрилася у 1996 р. Одна з виставок має назву «Хто жив – у ніщо не обернеться» і присвячена посмертним маскам. Вона і стала причиною нашого знайомства з директором цього музею заслуженим працівником культури України Д.В. Шльонським. Річ у тім, що Музей однієї вулиці вже давно цікавиться посмертними масками, збирає їх, використовуючи різні можливості. Тривала і копітка пошукова робота дала значний результат – зараз у музейному фонді зберігається 335 масок. Неодноразово в музеї влаштовувалися виставки масок, які завжди користувалися великим інтересом. Серед них представлені й посмертні маски діячів української культури, мистецтва і політики. Пошуки масок продовжуються.
Копія однієї з таких масок, яка була знята у 1937 р. з професора В.П. Воробйова – всесвітньо відомого анатома, завідувача кафедри ХМІ на той час, присутня в колекції Музею однієї вулиці. Під час підготовки чергової виставки у грудні 2022 р. до завідувача кафедри анатомії ХНМУ професора Олега Вовка звернувся директор музею Дмитро Шльонський з проханням залучити до виставки копію маски учня професора В.П. Воробйова анатома Р.Д. Синельникова, який працював разом з учителем над першим вітчизняним Атласом людини (1937–1942). З дозволу завідувача вирішенням цього питання займався асистент кафедри, визнаний зберігач її історії Михайло Лютенко.
Через відсутність фахівців саме йому довелося займатися цією справою. Матеріал надіслали замовники, а він, використовуючи свій досвід роботи з восковими фігурами, а також належну літературу, виготовив ще три копії з посмертних масок, що зберігаються на кафедрі. Це маски проф. Р.Д. Синельникова, художника Атласу анатомії А.А. Алексєєва і анатома А.Н. Журавльова, який разом з Воробйовим бальзамував тіло Леніна. Остання маска була анонімна. Ідентифікувати її допомогли зберігачі фондів Музею історії ХНМУ, використавши музейні матеріали. Копії були відправлені до Києва і представлені відвідувачам виставки, яка відкрилася 17 січня цього року.
Ми задоволені тим, що посмертні маски викладачів нашого університету представлені на виставці у Києві і стануть відомі широкому загалу її відвідувачів. Адже посмертна маска – це останній погляд на особистість, яка дозволяє нам багато чого пізнати про її вдачу. А музеї, за висловом видатного вітчизняного філософа М. Федорова, – «це найвища інстанція, яка повинна і може повертати життя, а не відбирати його». Нащадки повинні знати свою історію, а також людей, які творили її і, врешті-решт, самі стали історією.
Довідка
Багато цікавих фактів дізнаються відвідувачі музею. На цій вулиці у 60-і роки минулого століття жив і творив відомий український письменник Г. Тютюнник. Тут є відомості про історію Києво-Могилянської академії і одного з її вихованців – «мандрівного дяка» Григорія Сковороду. Інша музейна експозиція розповідає про перший український сатиричний журнал «Шершень», редакція якого розташовувалася в одній з будівель Андріївського узвозу (1905–1906). На цій же вулиці мешкав відомий далеко за межами України лікар-терапевт Ф.Г. Яновський. Виняткова людяність, доброта і самовідданість лікуванню хворих, притаманні йому, ріднять його з гордістю харків’ян – офтальмологом Л.Л. Гіршманом, якого теж називали святим лікарем за безкоштовний прийом хворих, винятковий професіоналізм, уважне ставлення до кожного пацієнта, незважаючи на його соціальний статус.
Це лише окремі риси посилань музею до відвідувачів, експозиції якого чудовим способом представляють побут, стан науки, мистецтва, літератури і відображають соціальну ситуацію в Києві XVI–XIX століть.
Засновником і директором Музею однієї вулиці є заслужений працівник культури України Д.В. Шльонський – людина освічена, з широким кругозором, а головне – захоплена своєю справою. Він залучив до створення музею багатьох людей, яким не байдужа справа збереження історії Вітчизни. У 2002 р. його музей представляв Україну на конкурсі Європейського музейного форуму і став його номінантом.
