Заходи до Дня вишиванки

15 травня 2025 р. викладачі кафедри української мови, психології та педагогіки провели низку заходів, присвячених Дню вишиванки – святу, яке покликане зберігати й популяризувати українські традиції, національну ідентичність та культурну спадщину.

У цей нелегкий час, сповнений щоденних викликів, викладачі та здобувачі освіти віднайшли можливість побачитись під час фотозустрічі «Моя вишиванка – мій голос», де кожен міг поділитися короткою історією своєї сорочки, пояснити регіональні особливості або розповісти історію родинної цінності сорочки.

Олена Половинко провела міждисциплінарне тематичне заняття «Вишиванка як текст культури», протягом якого студенти розглядали вишивку як мовно-культурний код української нації, символ гідності та незламності. Акцент було зроблено на етнолінгвістичному вимірі традиційної вишивки як символу самоідентифікації та родинної пам’яті.

Ольга Калініченко організувала майданчик вільного слова: «Що для мене означає вишиванка?», у межах якого здобувачі підготували короткі виступи-роздуми про власні традиції, емоційні зв’язки з національним одягом та роль вишиванки у формуванні української ментальності.

Тетяна Фідяєва провела інтелектуальні ігри «Вишивана Україна», які охоплювали питання про історію вишивки, регіональні орнаменти, прислів’я та приказки, що містять слово «вишиванка», культурологічні цікавинки. Переможці отримали пам’ятні листівки з традиційними візерунками.

Тетяна Скорбач працювала на онлайн-воркшопі «Слово, зашите в нитку», під час якого здобувачі освіти представили власні короткі есе та вірші, присвячені образу вишиванки як оберегу, символу єдності та незламності. Один із учасників заходу наголосив, що вишиванка – це не модний атрибут, а як код ідентичності, мовчазна молитва, зашита в нитку.

Вишиванку ми вдягаємо не лише у свято – вона живе в нашому щоденному виборі бути українцями, творити своє і плекати коріння. Стрій не лише вбрання. Стрій тримаємо щодня!