Викладання скотолікування у Харківському університеті
Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету
Як ми вже писали, за першим статутом Імператорського Харківського університету 1804 р. на медичному факультеті було створено 6 спеціальних кафедр. Шостою з них стала кафедра скотолікування, професором якої рада університету запросила у 1805 р. “відомого своєю вченістю” німецького професора Федора Васильовича Пільгера.
Ф.В. Пільгер народився в 1760 р. у м. Вецларі в Німеччині, навчався медицині в Гессенському та Ерлангенському університетах, протягом 6 років удосконалювався у цій науці в Берліні, Майнці, Вецларі, Марбурзі.
На час запрошення у Харків професор Пільгер був широко відомий своїми науковими працями. Найбільш значною серед них є «Систематичне керівництво з практичної та теоретичної науки скотолікування» у 2 книгах і 5 частинах (1801‒1804).
У 1806 р. Ф.В. Пільгер був затверджений міністром на посаді професора скотолікування Харківського університету. Тут він продовжував займатися науковими працями, які майже виключно відносилися до ветеринарії. Першою працею Харківського періоду стало, зокрема, «Коротке міркування про заразу, що лютує в деяких губерніях між рогатою худобою».
Щодо лікарської практики, то вона не обмежувалася скотолікуванням. Справа в тому, що від самого початку свого перебування у Харкові Пільгер почав лікувати не лише тварин, а й людей. За відгуками сучасників, він був високою мірою талановитим ветеринаром і прекрасним практиком-лікарем. Проф. Роммель навіть називав його «геніальним ветеринаром та медиком». Проте лікування людей формально було незаконним, оскільки Пільгер не мав диплома лікаря. І хоча він стверджував, що отримав такий диплом в Ерлангенському університеті, проте пред’явити його з невідомих причин не міг. За свідченням біографа, недоброзичливці Пільгера, яких у нього було багато навіть серед факультетських викладачів через його невгамовний, норовливий характер і постійні саркастичні витівки, скористалися цією обставиною, щоб домогтися заборони лікарської практики своєму небезпечному супернику.
У 1807 р. міська лікарська управа звернулася до суду з позовом до професора Пільгера з питання про дозвіл йому лікарської практики. Усе це призвело до того, що рада університету вирішила звільнитися від свого неспокійного сочлена, і 14 жовтня 1811 р. міністру було подано прохання про звільнення професора. Мотивувалося воно тим, що він не виконав обіцянки представити свій закордонний диплом на докторський ступінь, займався і продовжує займатися недозволеною йому лікарською практикою, не виконує доручень ради і факультету, не побажав скласти запропонований йому іспит. Професор представив письмове пояснення, що спростовувало всі висунуті проти нього звинувачення. Однак в 1812 р. рада знову просила міністра про звільнення Пільгера з Харківського університету, як людину неспокійну, яка не приносить жодної користі. Міністр обмежився лише тим, що наказав взяти від Ф.В. Пільгера письмову обіцянку «надалі з належною справністю виконувати свої обов’язки за професорським званням».
Протягом своєї викладацької діяльності у Харкові (до 1820 р.) Ф.В. Пільгер читав загальну та приватну порівняльну зоопатологію, повчання про вигодовування худоби, краніологію та деякі інші курси. Отримавши ґрунтовну медичну підготовку в Німеччині та будучи блискучим ветеринаром, Пільгер прагнув порівняльного вивчення хвороб людей і тварин і результатами своїх спостережень користувався в лікарській практиці. Про необхідність порівнювати хвороби людей та тварин він навчав і в університеті на своїх лекціях.
У 1807 р. проф. Пільгер запропонував влаштувати при Харківському університеті ветеринарний інститут та розробив проєкт необхідних для цього закладів. Факультет і рада поставилися до цього схвально, але на той час цьому задуму не судилося здійснитися. Лише на початку 1842 р. при університеті у вигляді досвіду було влаштовано трирічну практичну ветеринарну школу. У 1848 р. піклувальник надіслав до факультету для розгляду статут Дерптського ветеринарного училища із запитом, чи не можна в Харкові влаштувати подібний окремий ветеринарний інститут. Факультет відповів, що влаштування такого інституту вкрай бажане. Нарешті, у 1849/1850 акад. р. ветеринарний заклад був повністю відокремлений від університету та перетворений на Ветеринарне училище, яке до 1863 р. залишалося у віданні медичного факультету і з цього року було перетворено на ветеринарний інститут, який нині існує як Харківська державна зооветеринарна академія.
Таким був початок медичного факультету Імператорського Харківського університету і заразом Харківського національного медичного університету.
Директорка Комплексу «Музей медицини» Жаннета Перцева
