Позитивне сприйняття університетською спільнотою жіночого лідерства: результати опитування

У межах спільного проєкту Школи клінічної медицини Кембриджського університету і Центру гендерної освіти ХНМУ «EmpowerHer: просування жіночого лідерства у вищій медичній освіті», що реалізується за фінансової підтримки програми Going Global Partnerships від Британської Ради, у нашому університеті двічі було проведено соціологічне опитування «Жінки і чоловіки у вищій медичній школі України» вперше у травні 2024 р., вдруге – у січні 2025-го.

Опитування відбувалося онлайн, в обох випадках використовувалася та сама спеціально розроблена анкета. Порівняння даних, отриманих з інтервалом у 7 місяців, засвідчило переважно незначні відмінності між двома масивами, що загалом вказує на достовірність і надійність даних.

Етап збору даних відбувався у співпраці з Навчально-науковим інститутом якості освіти. Якщо в першому опитуванні взяло участь 445 респонденток/-ів, то в другому кількість опитаних зросла майже вдвічі (791 особа). Обидва рази на запитання анкети відповідали як ті, хто працюють в університеті, так і ті, хто навчаються тут. У цьому матеріалі ми представимо найбільш важливі результати на прикладі даних саме другого опитування.

Дослідження мало на меті пролити світло на міру притаманності респондентському колу гендерних стереотипів, на загальне ставлення університетської спільноти до жіночого лідерства (зокрема, у вищій медичній школі), на уявлення про його перспективи, а також про бар’єри, що можуть заважати паритетній представленості жінок і чоловіків на лідерських позиціях (у тому числі на керівних посадах).

Запитання меншою мірою стосувалися реальності саме нашого університету, а більшою – проблеми як такої: команда проєкту тут спиралася як на експертні оцінки, так і на статистичні дані щодо представленості жінок і чоловіків на лідерських позиціях світу, Європи, України (деякі такі показові дані ми згадували в одній із попередніх наших публікацій «Гендерні диспропорції у вищій медичній школі»).

Основними групами серед респонденток/-ів було студентство (57,1 % загальної кількості опитаних), викладацький склад (30,2 %), а також особи, які навчаються в аспірантурі/інтернатурі (10,7 %); 76,4 % опитаних становили жінки; 35,6 % респонденток/-ів паралельно з роботою або навчанням в університеті також працюють в якійсь медичній установі.

Як показало опитування, гендерні стереотипи принаймні частково притаманні респонденткам/-ам, що було прогнозовано, адже вони досі характерні для суспільства загалом, тобто масовій свідомості. Наприклад: 27,7 % опитаних вважають, що жінка в першу чергу має бути хорошою дружиною, матір’ю, домогосподаркою. Серед студентства аналогічний показник склав 31 % (можливо, такий високий рівень підтримки цієї позиції можна пояснити тим, що студентство часто ще перебуває у сфері впливу батьківства і їхня думка відбиває відповідні стереотипи), серед співробітників/-ниць університету – 23,8 %, а найменше підтримали таку позицію ті, хто навчаються в аспірантурі/інтернатурі – 20,9 %.

Інший показовий приклад: при оцінці професій, з якими начебто найкраще справляються чоловіки або жінки, до «жіночих» професій часто відносили «вчитель початкових класів», «педіатр» (тобто професії, які пов’язані з необхідністю контактувати з маленькими дітьми, що традиційно вважається прерогативою саме жінок), а до «чоловічих» – «машиніст баштового крану», «програміст», «хірург» – професії, які асоціюються або з фізичною силою, або з престижем, а в масовій свідомості часто пов’язуються саме з чоловіками. До речі, «науковець» і «викладач університету» переважно сприймалися як професії й види діяльності, з якими і чоловіки, і жінки справляються однаково добре (81,4 і 82,8 % відповідно).

На думку опитаних, основними причинами того, що на лідерських позиціях у вищій медичній школі України спостерігається менша представленість жінок, ніж чоловіків, є загальна традиція суспільства, за якою саме чоловіки частіше обіймають лідерські позиції (55,1 %), «випадіння» жінок з професії через вагітність, пологи, догляд за дитиною та складність подальшого повернення до кар’єрної траєкторії (51,2 %), а також сприйняття чоловіків як кращих керівників (32,2 %).

Загальне ставлення до жіночого лідерства в університеті, як показало опитування, є позитивним. Так, 90,4 % респондентів/-ок переконані, що жінки здатні виконувати лідерські ролі і обіймати керівні посади. Щодо жіночого лідерства саме у вищій медичній освіті, то майже 80 % опитаних або повністю його підтримують, або радше підтримують (див. рис. 1). Найбільша підтримка – серед співробітниць/-ків університету (86,1 %).

70,6 % учасниць/-ків дослідження впевнені, що найближчими роками кількість жінок на лідерських (зокрема, керівних) позиціях у вищій медичній школі України збільшиться. І пов’язують вони це передусім з активним просуванням теми жіночого лідерства на рівні суспільства (63,7 %).

Більш розгорнуті результати опитування будуть згодом представлені на сторінці Центру гендерної освіти ХНМУ.

Олег Марущенко, доцент кафедри філософії та суспільних наук
Наталія Мартиненко, доцентка кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я

Матеріал створено в межах проєкту «EmpowerHER: просування жіночого лідерства у вищій медичній освіті», що реалізується за фінансової підтримки програми Going Global Partnerships від Британської Ради.