Професор П.М. Шумлянський – перший викладач хірургії у Харківському університеті

Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету

Кафедру хірургії в Імператорському Харківському університеті у 1805 р. зайняв професор Павло Михайлович Шумлянський. За віком він був старшим за всіх професорів лікарського відділення. Народився у 1754 р. у с. Малі Будищі (територія нинішньої Полтави). Навчався у Києво-Могилянській академії, де закінчив словесний та філософський класи, після чого служив у Київській духовній консисторії. Однак у 1773 р. П.М. Шумлянський залишив службу і вступив до Петербурзького сухопутного госпіталю для вивчення лікарської науки. Закінчивши навчання і отримавши в 1779 р. звання лікаря, він служив у польових, піхотних, кінних та артилерійських полках, а потім (у 1784 р.) був відряджений за рахунок Петербурзького виховного будинку за кордон для вивчення медицини. У 1789 р. у Страсбурзькому університеті П.М. Шумлянський захистив дисертацію на ступінь доктора медицини «De proxima toricae inflammationis causa» («Про безпосередню причину місцевого запалення»). Ця праця була перекладена німецькою мовою і увійшла до збірки вибраних творів для хірургів, виданої в Лейпцигу в 1797 р.

Після повернення з-за кордону П.М. Шумлянський був призначений на службу до Петербурзького військового сухопутного госпіталю, де йому було доручено викладання лікарських наук особам, які призначаються до клінічних палат. Потім він був призначений професором фармакології та хірургії в Кронштадтському училищі, звідки у 1795 р. переведений професором хірургії та медичної матерії до Московської медико-хірургічної академії. Тут же за вказівкою державної медичної колегії він виконував обов’язки оператора (практикуючого хірурга).

Працездатність, організаторські та професійні здібності, високий рівень медичного практичного досвіду П.М. Шумлянського стали основою для переведення його в 1805 р. професором хірургії до Харківського університету, який щойно відкрився. Під час служби в університеті (1805‒1817) він неодноразово обирався деканом факультету. Його здібності стали в нагоді для організації роботи факультету без студентів. Про його активну роботу в раді факультету свідчать історичні матеріали, а також виступ з актовою промовою на урочистому університетському акті у 1806 р. Відповідно до п. 52 статуту професори університету мали виступати з вченими повідомленнями в спеціальних щомісячних засіданнях ради. У цьому плані слід зазначити твір професора Шумлянського на тему: «Міркування про лікарську користь мінеральних Константиноградських вод», який рада повернула «автору для складання з них загального твору та видання у світ», що й було виконано.

З повним правом можна сказати, що П.М. Шумлянський започаткував наукову діяльність на медичному факультеті. Його роботи були присвячені різним питанням оперативної хірургії, лікуванню інфекційних хвороб, вивихів, вивченню мінеральних вод Полтавської губернії та ін. За дорученням факультету Павло Михайлович у 1814 р. видав інструкцію щодо попередження інфекційних захворювань: «Коротка настанова, як убезпечити себе від прилипливих хвороб простими загальноприйнятими засобами».

У 1813‒1814 p. багато праці та енергії ним було витрачено для влаштування й обладнання факультетської хірургічної клініки, першим директором якої він став. Тут студентам викладали хірургію теоретичну (умоглядну), клінічну, оперативну та десмургію. Неординарні педагогічні здібності Шумлянського викликали повагу серед студентів та професорського складу, лекції його мали успіх. Окремо слід зазначити, що він був одним із тих, хто тоді намагався читати лекції українською мовою. Вивчаючи різні системи медичної освіти, у тому числі й зарубіжні, П.М. Шумлянський розробив та подав ще у 1798 р. свій проєкт реорганізації медичної освіти. За свої наукові праці та педагогічну діяльність професор Шумлянський був обраний почесним членом Петербурзької медико-хірургічної академії та членом «Товариства змагачів лікарських та фізичних наук» при Московському університеті.

Як пише Д.І. Багалей, у 1817 р. загальна слабкість сил, а особливо слабкість зору, позбавили професора можливості продовжувати службу, і він подав у відставку. При звільненні Павло Михайлович «отримав за довгострокову бездоганну службу (48 років) у пенсію повний оклад платні, тобто 2 тис. р., але «ані нагороди, ані квартирних на додачу до пенсії міністр не дозволив».

Помер Павло Михайлович Шумлянський у Харкові в 1824 р.

Жаннета Перцева, директорка Комплексу «Музей медицини»