Професор Василь Анреп – новатор місцевої анестезії

Червневі «Пам’ятні сторінки історії ХНМУ» познайомили читачів з відкриттям алкалоїду, що став відомим як кокаїн. Першу серйозну фізіологічну, фармакологічну і клінічну апробацію цієї речовини здійснив Василь Костянтинович Анреп. У 1884-1887 рр. він був професором судової медицини Харківського університету, а пізніше обіймав посаду попечителя Харківського навчального округу (1889-1901).

Лікар, фізіолог і фармаколог, професор медицини, винахідник, державний діяч, педагог і організатор вищої медичної освіти в країні, В.К. Анреп заслуговує на право бути представленим нашим читачам більш широко.

Василь Костянтинович народився у 1852 р. в родині офіцера флоту в Санкт-Петербурзі. У 1876 р. він з відзнакою закінчив Медико-хірургічну академію. У 1878-1881 рр. вивчав фізіологію та фармакологію в лабораторіях німецьких професорів М. Росбаха у Вюрцбурзі, Г. Розенталя в Ерлангені та К. Людвіга у Лейпцигу. У грудні 1881 р. В.К. Анреп закінчив роботу над докторською дисертацією на кафедрі фізіології Військово-медичної академії та успішно її захистив.

У травні 1884 р. В.К. Анреп отримав запрошення до Харківського університету, де був обраний штатним доцентом кафедри судової медицини, а згодом призначений екстраординарним професором цієї ж кафедри. За три роки викладацької діяльності у Харкові він проявив блискучі здібності педагога і наукового керівника та широко розвинув експериментальні дослідження. Під редакцією Василя Костянтиновича були видані 2 томи наукових робіт із судової медицини. Йому особисто належать 12 публікацій у медичній періодиці. Саме тоді у № 46 газети «Врач» він опублікував статтю «Кокаин как средство местно анестезирующее» (1884). Після трирічного перебування у Харкові В.К. Анрепа запросили на кафедру фізіології у тільки що створеному Єленінському клінічному інституті – першому в Російській імперії інституті удосконалення лікарів. Одночасно він викладав судову медицину в Училищі правознавства.

Треба сказати, що Василь Костянтинович був не тільки чудовим викладачем, але й принциповою людиною. Це не раз ставало причиною переходу професора з однієї посади на іншу. Наприклад, розуміючи значущу роль наукового експерименту у викладанні фізіології, він наполягав на необхідності створення при відповідній кафедрі Єленінського інституту експериментальної лабораторії, проте не зустрів підтримки керівництва і пішов з інституту.

У 1889 р. В.К. Анрепу запропонували очолити оргкомітет зі створення Інституту експериментальної медицини. Він з радістю взявся за роботу і, на посаді директора закладу забезпечив будівництво приміщень, придбав обладнання для лабораторій, за короткий час розробив плани і кошториси першочергових дослідницьких робіт. Проте у грудні 1890 р. через гострі розбіжності з меценатом, що брав участь у фінансуванні робіт, разом з двома професорами залишив інститут.

У 1897 р. В.К. Анреп став ректором першого в Російській імперії Жіночого медичного інституту, в розбудові якого брав активну участь. На відкритті Інституту, звертаючись до перших студенток, він сказав: «Пам’ятайте, що ви прокладаєте шлях тисячам жінок у їх прагненні до вищої освіти і рівноправності у різних знаннях і галузях діяльності».

Навесні 1899 р. у Петербурзі почалися студентські протести. Василю Костянтиновичу було наказано організувати таємний нагляд за студентками Жіночого медичного інституту і представити попечителю навчального округу список неблагонадійних. Ректор категорично відмовився виконувати це розпорядження, у зв’язку з чим йому довелося піти у відставку.

У 1902 р., на знак незгоди із системою каральних заходів проти революційно налаштованих студентів, яку ввів міністр внутрішніх справ В. Плеве, В.К. Анреп зняв із себе повноваження попечителя Петербурзького навчального округу. Після цього він залишив викладацьку діяльність і обійняв посаду головного інспектора з медицини при Міністерстві внутрішніх справ.

В.К. Анреп був відомим політичним діячем. У 1907 р. його було обрано депутатом III Державної думи, де він очолив думську комісію з народної освіти. Тут він став відомим захисником прав студентства, бо домігся відміни наказу міністра щодо звільнення усіх жінок-студенток з університетів.

Після Жовтневого перевороту 1917 р. В.К. Анреп не зміг залишитися у Петербурзі і виїхав до синів за кордон, де і помер у 1927 р. Таким був новатор місцевої анестезії, і ми пишаємося тим, що він працював у нашому університеті.

Підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева.