Пам’ятні сторінки ХНМУ: рентгенолог Сергій Григор’єв

У 1936 р. в Німеччині у місті Гамбург-Епендорф біля шпиталю Альберта Шенберга був споруджений монумент із надписом: «Пам’ятник присвячується рентгенологам і радіологам усіх націй, що пожертвували своїм життям у боротьбі проти хвороб близьких…». А на гранях каменів перелік із 169 прізвищ (на той час) тих, хто помер від опромінення. На одній з них ім’я харків’янина лікаря Сергія Петровича Григор’єва, який пожертвував своїм життям заради інших.

Його ім’я ми бачимо і на серпневому аркуші пам’ятних сторінок історії ХНМУ. А в Харкові працює Інститут медрадіології, що носить ім’я свого фундатора С.П. Григор’єва, який започаткував його у 1920 р. як Рентген-Академію, подібної якій не було у світі.

Вихованець медичного факультету Харківського університету С.П. Григор’єв ще у студентські роки зацікавився технікою і методикою лікарського дослідження і особливо можливостями тільки-но відкритих рентгенівських променів. Він наполегливо працював у цьому напрямку і вже на початку 900-х років став провідним спеціалістом у місті, який проявив себе не тільки у роботі з пацієнтами, але й в удосконаленні рентгенологічного обладнання, зокрема, сконструював спеціальний штатив і стіл для досліджень.

Про свої досягнення С.П. Григор’єв інформував світовий медичний загал на 3-х з’їздах. Хірургам і терапевтам він розповідав про рентгенологічний спосіб дослідження червоподібного відростка, знайомив з подібним способом дослідження нирок, причому робив це на спеціально сконструйованому ним столі. Узагальненням стала доповідь «Загальний принцип методики рентгенологічних досліджень». Ці виступи зробили ім’я С.П. Григор’єва відомим усьому світу, а рентгенівські знімки його викликали у всіх, хто їх бачив, щире захоплення.

Разом з тим сучасники стверджували, що «можно было с уверенностью сказать, что каждый снимок стоил ему кусочка собственного тела…». Річ у тім, що перший удар променя в роботі над знімком прийняла на себе його ліва рука, на якій він перевіряв експозицію перед тим, як зробити знімок. Лише переконавшись у тому, що знімок буде якісним, він запрошував до апарату хворого. І вже за декілька років до смерті Сергій Петрович боровся з рентгенокарциномою лівої руки, викликаною опроміненням, внаслідок чого він втрачав один за одним пальці руки.

Після смерті він заповів своє тіло науці, в ім’я якої жив. Йому важливо було, щоб його тіло було вивчене як «редкий уникум» з точки зору змін, що відбулися в ньому після довгого впливу на нього рентгенівських променів.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева