Пам’яті професора М.В. Кривоносова (до 85-річчя з дня народження)

13 квітня 2026 р. відомому професору-гігієністу, першому проректору Харківського національного медичного університету Михайлу Володимировичу Кривоносову виповнилося б 85 років. На жаль, у рік 200-річчя університету він пішов з життя, але пам’ять про цю видатну особистість, талановитого вченого й викладача, залишається серед нас, адже старовинні філософи стверджують, що людина не вмирає, доки її пам’ятають.

М.В. Кривоносов народився у 1941 р. у родині ветеринарних лікарів. У 1958 р. із золотою медаллю закінчив середню школу і був направлений Міністерством охорони здоров’я Білоруської РСР разом із групою випускників до Харкова для навчання на санітарно-гігієнічному факультеті медичного інституту. Інститут він закінчив теж з відзнакою, і ректорат ХМІ звернувся до МОЗу БРСР з проханням залишити здібного випускника у Харкові для наукової роботи. Від того часу його подальше життя і діяльність були пов’язані з ХМІ, де він пройшов шлях від аспіранта до професора, першого проректора, академіка.

М.В. Кривоносов ніколи не шукав легких шляхів, не намагався уникнути виконання складних обов’язків. Після успішного захисту дисертації на здобуття ступеня кандидата медичних наук і коли його керівник професор М.П. Воронцов охарактеризував пошукача «як вдумливого експериментатора, який вміє ставити й вірно розв’язувати питання наукового дослідження», М.В. Кривоносова було призвано на дійсну військову службу. Протягом двох років (1969–1971) він успішно виконував нелегкі й непрості обов’язки лікаря, а згодом і начальника медичної служби прикордонного загону в Талди-Курганській області Казахської РСР.

Після демобілізації Михайло Володимирович повернувся до Харкова і продовжив свою наукову й викладацьку діяльність у рідному інституті. Він багато й наполегливо працював, і досить швидко широкий кругозір, компетентність у багатьох питаннях інститутського життя, енциклопедичність знань, які він здобув у результаті повсякденної і напруженої роботи над собою, дали добрі результати: у 1975 р. М.В. Кривоносова було призначено деканом санітарно-гігієнічного факультету. Йому було лише 34 роки, коли він став одним із наймолодших деканів у колишньому СРСР і поставив своєрідний рекорд довгого перебування на цій посаді – майже 20 років. Одночасно він був доцентом спочатку на кафедрі загальної гігієни (від 1973 р.), згодом – на кафедрі гігієни харчування (від 1978 р.), а в 1983 р. його було призначено також завідувачем однойменної кафедри.

Надзвичайно широким було коло наукових інтересів М.В. Кривоносова, які завжди торкалися найбільш актуальних питань сучасності. Після захисту кандидатської дисертації він розробляв питання змін стану здоров’я у шкідливих і дуже шкідливих умовах. Готуючись до захисту докторської дисертації, він розробляв перспективний науковий напрямок – використання аліментарного фактора для профілактики порушень здоров’я робітників. Наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого сторіччя він багато працював над питаннями впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на здоров’я дітей і дорослих. Завдяки М.В. Кривоносову для вирішення цих питань були поєднані в єдиний комплекс зусилля вузівської та академічної науки, опрацьована й запропонована система комплексної реабілітації дітей в умовах оздоровчих установ.

Не можна не згадати про багаторічні й плідні контакти Михайла Володимировича з гігієністами-практиками, співпрацю із Харківською санітарно-епідеміологічною службою. Він був беззмінним консультантом і науковим керівником санітарних лікарів Харківської області і міста, важко підрахувати, скільки науково-практичних робіт виконано під його керівництвом. Саме йому здебільшого належить ініціатива проведення підсумкових науково-практичних конференцій «Екологія, епідеміологія, гігієна», які зараз вийшли на регіональний рівень.

Проте головною своєю справою професор М.В. Кривоносов завжди вважав викладання, підготовку медичних кадрів. І був він учителем від Бога, якого з вдячністю згадують тисячі санітарних лікарів, гігієністів і епідеміологів, багато з яких сьогодні плідно працюють у медицині і не тільки. Глибокий слід в їх душах залишили чудові лекції Михайла Володимировича, живі, чіткі, ясні, тісно пов’язані з практикою, насичені новими фактами. У ситуації, коли кафедральному колективу прийшлося перебудовуватися з викладання на медико-профілактичному факультеті на викладання на загальному медичному, саме його лекції дозволяли зв’язати проблеми лікаря загальної практики із задачами профілактики і гігієни. Питання взаємозв’язку харчування і лікувальної терапії, використання біологічно активних добавок, особливості клінічного харчування – ось далеко не повний перелік проблем, які Михайло Володимирович із властивою йому ерудицією висвітлював на своїх лекційних годинах.

Студенти любили спілкуватися з М.В. Кривоносовим, досвідченим і талановитим педагогом, розумною, ерудованою, інтелігентною людиною з добрим почуттям гумору і повагою до молоді. Основним його девізом було «Будь-яке вагання – на користь студента!». Мабуть, тому так охоче йшли студенти відповідати саме йому на державному іспиті.

У 1994 р. М.В. Кривоносова було призначено на посаду першого проректора Харківського тоді ще державного медичного університету. На цій посаді Михайло Володимирович проявив себе вмілим керівником великого колективу, знаючим, ініціативним і працелюбним робітником. Спокійно, впевнено робив він свою справу, організовуючи на потрібному сучасному рівні навчальний процес у старішому в Україні вищому навчальному медичному закладі. Він брав активну участь у розробці й впровадженні нових технологій навчання у вищій медичній освіті. М.В. Кривоносов був одним із розробників Державних стандартів медичної освіти в Україні. Останній його виступ на сторінках газети ХДМУ «Медичний університет» – «Модернізація вищої освіти України і болонський процес» свідчить про те, що він добре знав і розумів глибинні процеси, що відбуваються у царині вищої освіти країни.

Кажуть, що рівень знань у людини не повинен перевищувати рівня духовності. У Михайла Володимировича вони дуже органічно зливалися. Він був позбавлений пихи, гонористості, жадоби наукової першості за будь-яку ціну, наживання наукового авторитету, гонитви за науковими званнями. Добре розбираючись у людях, він нікого особливо не виділяв, до всіх ставився рівно, доброзичливо, завжди намагався допомогти. У всьому це був яскравий зразок справжнього інтелігента у кращому розумінні цього слова.

Оцінкою напруженої й високопрофесійної діяльності М.В. Кривоносова стало його обрання академіком Академії наук вищої школи, яка вручила йому нагороду Ярослава Мудрого за значні досягнення в галузі науки і техніки, а також Української екологічної академії наук і Міжнародної академії комп’ютерних наук. Йому також вручено знак «Відміннику охорони здоров’я» і присвоєно почесне звання «Відмінник освіти України».

М.В. Кривоносов рано пішов з життя. Він міг би ще багато зробити корисного для університету, для розвитку вищої медичної освіти. Ми продовжуємо ту справу, яку він так любив і за для якої багато працював. І пам’ять про нього має бути з нами як приклад ставлення до життя, до праці, до навчання.

Матеріал підготувала директорка Музейного комплексу
«Музей медицини» Жаннета Перцева