Медична династія Браунштейнів

Серед видатних особистостей вересневого веб-календаря «Пам’ятні сторінки ХНМУ» представлений офтальмолог Микола Овсійович Браунштейн, який у середині ХХ ст. протягом 28 років очолював кафедру очних хвороб нашого інституту.

Крім того, слід зазначити, що він є одним з представників відомої в медицині династії. Його батько – Овсій Петрович Браунштейн (1864–1926) – офтальмолог, учень Л.Л. Гіршмана, голова Харківського медичного товариства, власник приватної очної клініки, де бідним надавалася безоплатна медична допомога, а лікарі, міські й провінціальні, набували клінічних навиків лікування очних хвороб.

Особливу відомість Овсій Петрович здобув як громадський діяч і перш за все як голова Харківського медичного товариства. Обраний на цю посаду в 1910 р., він обіймав її до 1918 р., коли через хворобу пішов у відставку. Проте у 1920 р. за проханням колег повернувся на свій пост і вже не залишав його до смерті у 1926 р. Під його керівництвом і за його активною участю Товариством був створений Жіночий медичний інститут, відбудовано чудову споруду – Палац медицини на вул. Пушкінській, почав виходити журнал «Врачебное дело», який існує і досі, створено Органо-терапевтичний інститут, відомий зараз як НДІ проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України.

Паралельно з роботою в лікарнях О.П. Браунштейн під час Першої світової війни багато працював у сфері надання допомоги пораненим. У тяжкі роки епідемій у 20-ті роки після смерті П.І. Шатілова очолив Всеукраїнську комісію боротьби із заразними хворобами. Під час голоду брав активну участь в організації Товариства Українського Червоного Хреста.

Овсій Петрович багато працював над ідеєю відновлення працездатності сліпих у нашій країні. Під час відрядження до Німеччини у 1923–1924 рр. він вивчав це питання і, повернувшись додому, провів ряд заходів для того, щоб організувати роботу сліпих на деяких харківських заводах, і це йому вдалося. Коли О.П. Браунштейна ховали, на чолі великого зібрання людей звертало на себе увагу «трогательное шествие слепых во главе с оркестром из слепых».

Протягом багатьох років О.П. Браунштейн обирався членом, а потім головою суду честі, що був організований при Професійній спілці лікарів. Він добре розумів значення такого суду для медиків і навчав його молодих членів: «Задача товарищеского суда – не наказание и не кара, суду важно доказать своему товарищу, что он поступил неправильно, нехорошо, не по-товарищески».

О.П. Браунштейн виховав двох синів, які свого часу закінчили ХМІ. Про офтальмолога Миколу ми вже читали, а молодший син Олександр обрав біохімію. Він працював у галузі досліджень біологічного значення акцій ферментативного переносу аміногруп і досяг великих результатів. Його ім’я добре відомо у світовій науці. У подальшому він був обраний академіком, став Героєм праці.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева