Гендерні диспропорції у вищій медичній школі

Білі халати давно перестали бути виключно чоловічою прерогативою. На сьогодні серед вступників до закладів вищої медичної освіти дівчата превалюють: в студентських групах їх набагато більше, ніж хлопців. Проте, піднімаючись науковими і адміністративними кар’єрними сходами, ми спостерігаємо цікавий феномен: чим вища посада, тим менша ймовірність побачити на ній жінку. Чому так відбувається, що адміністративна і наукова кар’єри нерідко залишаються переважно чоловічою прерогативою?

Жінками насправді захищається левова частка дисертацій у сфері медицини: за даними організації The National Center for Education Statistics, у США 53% усіх захищених докторських дисертацій у медицині якраз жіночого авторства; Eurostat наводить відповідні дані по ЄС: 41 % успішних випускниць докторантури – це саме жінки.

Надійних та відкритих українських даних з цього питання, на жаль, немає. Натомість, якщо бодай опосередкованим свідченням наукового визнання жіночих досягнень у медичній науці є представленість у Національній академії медичних наук України, то тоді ситуація не виглядає оптимістичною, адже частка жінок тут не перевищує 15 %.

Якщо проаналізувати гендерний розподіл на адміністративних посадах закладів вищої медичної освіти, загальне правило підтверджується – із просуванням кар’єрними сходами відсоток представленості жінок зменшується. Чимало жінок перебувають на посадах завідувачок кафедр, і ХНМУ в цьому сенсі, до речі, показує якнайкращий приклад, адже жінки завідують половиною кафедр нашого університету, що викликає щирий подив і навіть заздрість у деяких міжнародних партнерів, які цікавляться питаннями жіночої представленості на рівні менеджменту. А от з більш високими управлінськими посадами ситуація у світі інакша: наприклад, з 15 найбільш престижних медичних університетів і академій України лише в чотирьох ректорські посади обіймають жінки, що співзвучно з іншими даними від European Institute for Gender Equality щодо країн ЄС, згідно з якими на різних керівних посадах у таких інституціях жінок не більше чверті.

Одна з причин гендерної диспропорції, звісно, криється у стереотипах, усталених на рівні масової свідомості. Існує думка, що жінка на керівній посаді не впорається з управлінською роботою так якісно, як це зробить чоловік. Такі стереотипні судження, звісно, обмежують кар’єрні можливості жінок, незалежно від їхньої кваліфікації та реальних професійних досягнень, вибудовують справжню «скляну стелю» – невидимі оком, проте цілком реальні бар’єри на шляху жіночого кар’єрного просування, фактично призводячи до дискримінації та упереджень. В особистих бесідах можна почути чимало історій про те, як саме гендерні стереотипи заважають жінкам просуватися кар’єрними сходами на одному рівні з чоловіками, але публічно це вкрай рідко виноситься.

Інший важливий фактор – труднощі поєднання кар’єри та сімейного життя. Хоч ситуація останнім часом і покращується, але досі саме на жінок суспільство покладає головну відповідальність за виконання домашньої роботи і піклування про дітей. Це може негативно впливати на жіночу професійну реалізацію, адже справжні кар’єрні досягнення вимагають інвестиції часу та зусиль, чого у жінок іноді якраз і не вистачає.

Які наслідки такої гендерної диспропорції? Перш за все, втрата потенціалу: вища медична школа, вірогідно, недоотримує цінні лідерські якості та таланти жінок. По-друге, зниження ефективності: деякі західні дослідження переконують, що гендерний паритет на різних лідерських посадах позитивно впливає на загальну продуктивність та інноваційність організацій. По-третє, негативний вплив на мотивацію молодих жінок: відсутність широкого представлення досвідчених жінок на лідерських посадах зчитується молодими жінками як відсутність рольових моделей для наслідування, а отже і власних перспектив кар’єрного зростання, що може призводити до розчарування та демотивації.

Вирішення цього питання криється у площині зміни масової свідомості, на що добре впливають інформаційні кампанії, спеціальне тренінгове навчання, впровадження відповідних політик на рівні організації. Дієвими також можуть бути менторські програми, в яких досвідчені лідерки можуть підтримувати та надихати молодих жінок на кар’єрне зростання. Світовий досвід також показав ефективність рішень, що змінюють баланс між роботою та сім’єю (наприклад, створення гнучких графіків роботи, забезпечення доступу до дитячих садків та інших послуг з догляду за дітьми).

Марія Фідровська, асистентка кафедри філософії та суспільних наук

Матеріал створено в межах проєкту «EmpowerHER: просування жіночого лідерства у вищій медичній освіті», що реалізується за фінансової підтримки програми Going Global Partnerships від Британської Ради.