Історія кафедри внутрішньої медицини № 2, клінічної імунології та алергології імені академіка Л.Т. Малої

Кафедру госпітальної терапії організовано 1877 року. З 1 вересня 2008 року кафедра наказом ректора ХНМУ перейменована в кафедру Внутрішньої медицини № 2, клінічної імунології та алергології. У 2018 році наказом ректора ХНМУ кафедрі присвоєно ім’я академіка Л.Т. Малої.

 За час існування її завідувачами були Іван Михайлович Оболенський (1877–1884), Олександр Харитонович Кузнецов (1884–1891, 1903–1906), Федір Мечиславович Опенховський (1891–1903), Костянтин Миколайович Георгієвський (1906–1921), Сергій Гаврилович Якушевич (1921–1930), Євген Абрамович Черников (1930–1940), Соломон Якович Штейнберг (1941–1947), Віктор Мойсейович Коган-Ясний (1947–1953), Роман Іванович Шарлай (1953–1960), Любов Трохимівна Малая (1960–2003), Павло Григорович Кравчун (з 2003 р. і дотепер).

З 1961 по 2003 рік кафедрою завідувала Малая Любов Трохимівна. Вона була директором Інституту терапії АМН України, академіком Академії медичних наук СРСР (1979), Національної академії наук України (1992), Академії медичних наук України (1993), лауреатом Державної премії СРСР, заслуженим діячем науки України, Героєм Соціалістичної Праці (1979), Героєм України (1999), Почесним Громадянином м. Харкова (1999).

З 2003 року кафедру очолює відомий вчений, кардіолог Кравчун Павло Григорович,  який 1972 року закінчив Харківський  державний медичний інститут із відзнакою, з 1972 р. до 1974 р. був клінічним ординатором кафедри госпітальної терапії, із 1974 р. до 1979 р. – асистентом, із 1979 р. до 1997 р. – доцентом, із 1997 р. до 2003 р. – професором  кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології, із 2003 р. і дотепер є завідувачем кафедри. П.Г. Кравчун виконував великий обсяг адміністративної та суспільної роботи: з 1997 р. до 2000 р. – декан медичного факультету, а з 2000 р. до 2006 р. – проректор із науково-педагогічної роботи Харківського державного медичного університету. Професор П.Г. Кравчун є відомим провідним спеціалістом із вивчення ішемічної хвороби серця; організатором проведення в Харківському регіоні широкомасштабних епідеміологічних та профілактичних досліджень з активного виявлення чинників ризику захворювань внутрішніх органів, які дали вагомий економічний ефект; провідним консультантом міської клінічної лікарні № 27 – клінічної бази кафедри. Він долучається до консультативної роботи в інших лікувально-профілактичних закладах міста й області. П.Г. Кравчуном розроблені схеми медикаментозного лікування та запобігання резистентності із застосуванням інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II, розроблені й активно впроваджені в клінічну практику нові високоефективні методи діагностики та лікування захворювань внутрішніх органів із використанням при цьому найсучасніших інструментальних, біохімічних та імунологічних методів дослідження. Його роботи мають велике науково-практичне значення, відзначаються глибиною наукових розробок, широко впроваджені в Україні та країнах близького й далекого зарубіжжя. Кравчун П.Г. є членом редакційної ради журналів «Український терапевтичний вісник», «Врачебная практика», «Клінічна імунологія та алергологія», входить до складу спеціалізованої ради із захисту докторських та кандидатських дисертацій ХДМУ, Правління Харківського обласного наукового товариства терапевтів, міжнародної асоціації кардіологів.

Кравчун П.Г. нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я», у 2004 р. йому присвоєно почесні звання академіка АН Вищої освіти  України, «Заслужений діяч науки і техніки України», «Почесний професор ХДМУ». Неодноразово нагороджувався Почесними Грамотами Голови Харківської обласної державної адміністрації, міського Голови м. Харкова, Грамотами митрополита Харківського та Богодухівського, Грамотами Міністерства охорони здоров’я України, Грамотами ректора ХНМУ.

Багато й систематично працює П.Г. Кравчун над підвищенням своєї професійної кваліфікації, регулярно проходить цикли вдосконалення. Він користується заслуженим авторитетом серед студентів та співробітників. П.Г. Кравчун є працелюбним, скромним, професіоналом своєї справи, відстоює необхідний сучасний навчально-виховний та науковий рівень підготовки лікарів.