ІНФОРМАЦІЯ про вчених-медиків, випускників або викладачів Харківської вищої медичної школи, імена яких носять установи та заклади або зафіксовані в назвах законів, операцій, симптомів, клітин, рослин, космічних та географічних об’єктів, а також засновників наукових або навчальних закладів, піонерів у різних галузях медицини

Алимов А.Я. (1893-1965) – епідеміолог і мікробіолог. Заклав початок систематичного вивчення кліщових рикетсіозів у СССР.

Альошин Б.В. (1901-1993) – гістолог. Інверсія симпатичних ефектів

Альперн Д.О. (1894-1968) –патофізіолог. Уперше встановив факт взаємодії медіаторів запалення.

Аркавін Я.С. (1866-1930) – педіатр. Засновник української мікропедіатрії.

Бакшеєв М.С. (1911-1974) – акушер-гінеколог. Клеми за Бакшеєвим (метод зупинки акушерських кровотеч накладанням клем на параметрій).

Бекарюков Д.Д. (1861-1934) – гігієніст. Видав перший в Росії підручник зі шкільної гігієни (1906)

Бойко В.В. (народ. 1962) – хірург. Симптом Бойка-Проніна при гострому апендициті. Автор квантово-біологічної теорії.

Богданов (Малиновський) О.О. (1873-1928) – лікар, філософ, письменник, політичний діяч. Засновник і директор першого в світі Московського інституту переливання крові (1926-1928). Заклав основи наукового обґрунтування проблеми переливання крові.

Бодня І.Ф. (1923-1994) – рентгенолог. Ним сконструйований трифазний рентгенокімограф легенів та м’який тубус для прицільних знімків шлунково-кишкового тракту.

Бокаріус М.С. (1869-1931) – судовий медик заслужений професор УРСР. Кристали Бокаріуса (мікрохімічна реакція на сперму з одержанням кристалів); Проба Бокаріуса (мікроскопічне дослідження шкіри странгуляційної борозни при повішенні). Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.

Бочоришвілі В.Г. (1924-2002) – лікар-сепсисолог. Розробив метод комплексного лікування сепсису. Засновник і директор Грузинського республіканського протисепсисного центру (1979)

Браунштейн О.О. (1902-1986) – біохімік. Відкриття реакції трансамінування амінокислот та ролі вітаміну В-6 у перетворенні амінокислот.

Бурлаченко Г.А. (1894-1967) – рентгенолог. Розробив універсальний кімограф і томографічну приставку.

Вагнер І.К. (1833-1892) – анатом. Установив наявність нервових клітин у зоровому бугрі головного мозку.

Валяшко М.А. (1871-1955) – хімік-фармаколог. Перший дослідник зв’язку між будовою молекул та їх фізіологічною дією.

Вейсброд Б.С. (1874-1942) – хірург, організатор радянської охорони здоров’я. Ініціатор створення Московського інституту невідкладної допомоги (нині Московський НДІ швидкої допомоги ім. Скліфосовського (1924)

Високович В.К. (1854-1912) – патологоанатом, бактеріолог. Клітини Високовича-Купфера. Уперше в світі провів профілактичне щеплення проти черевного тифу (1899)

Волошин П.В. (народ. 1928) – лікар-невролог. Започаткував новий напрямок у неврології – невропатологію опікової хвороби.

Вороний Ю.Ю. (1895-1961) – хірург. Першим у світі пересадив донорську трупну нирку (1933).

Воробйов В.П. (1876-1937) – анатом. Засіб обробки шкіри трупа за Воробйовим. Вулиця та провулок Воробйова у м. Харкові.

Габай А.В. (   1963) – хірург. Симптом Габая при гострому апендициті.

Гаспарян А.М. (1902-1970) – хірург-уролог. Розробив новий принцип застосування постійного катетера при відновленні пошкодженої уретри.

Гейманович О.Й. (1882-1958) – невропатолог. Хвороба Гаккебуша-Гейєра-Геймановича (атипічна форма психічних розладів при церебральному атеросклерозі).

Георгієвський К.М. (1867-1933) – терапевт. Симптом Мюссе-Георгієвського-Френікус (синдром у хворих із захворюванням жовчного міхура і жовчних шляхів).

Гіршман Л.Л. (1839-1921) – офтальмолог. Вулиця Гіршмана в м. Харкові. Офтальмологічна міська клінічна лікарня № 14  ім. Л.Л.Гіршмана в м. Харкові.

Гречаніна О.Я. (народ. 1935) – лікар-генетик. За її ініціативою та під її керівництвом створено Міжобласний медико-генетичний центр.

Грінштейн О.М. (1881-1959) – невропатолог. Запропонував і обґрунтував концепцію про єдність регуляції соматичних відділів нервової системи.

Григор’єв С.П. (1878-1920) – рентгенолог. Інститут медичної радіології НАМН України ім. С.П.Григор’єва у м. Харкові.

Грищенко В.І. (1928-2011) – акушер-гінеколог. Класифікація основних 5 типів базальної температури тіла за В.І.Грищенком. Зірка «Академік В.І.Грищенко» зареєстрована Транснаціональною компанією зіркових ресурсів.

Грищенко І.І. (1897-1983)– акушер-гінеколог. Зовнішній профілактичний поворот плоду на головку за методом І.І.Грищенка. Метод лікування атрезії піхви-кольпопоез з пересадкою шкіри за І.І.Грищенком.

Грубе В.Ф. (1827-1898) – хірург. Відіграв основну роль у вирішенні питання про будівництво в Харкові університетських клінік.

Давиденков С.М. (1880-1960) – невропатолог. Давиденкова синдром. Лопаточно-перонеальна форма аміотрофії: м’язова гіпотрофія, яка починається з детальних м’язів ніг або одночасно з м’язів ніг і плечового пояса; нерідко уражається мускулатура обличчя.

Данилевський В.Я. (1852-1939) – фізіолог. Паразити птахів: Tripanosoma avium Danilevskyi та Haemoproteus Danilevskyi Grass. Вул. Данилевського в м. Харкові. Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського НАМН України в м. Харкові. Виявив у головному мозку людини центри, що регулюють діяльність внутрішніх органів.

Данилевський О.Я. (1838-1923) – біохімік. Уперше виявив можливість синтезу білковоподібних речовин (пластеїнів) за участю ферментів (1866)

Деркач В.С. (1894-1975) – мікробіолог та імунолог. Запропонував новий метод вакцинації проти черевного тифу, виготовив оригінальні антибіотичні препарати: саназин і неоцид.

Джанелідзе Ю.Ю. (1883-1950) – хірург. Вправлення вивиху Джанелідзе; Розріз Джанелідзе; Хірургічна операція – ампутація Джанелідзе.

Дубенко Є.Г. (1929-2020) – невролог. Симптоми: Стопно-розгинальна синкінезія Дубенка, Пальпебро-лінгвальна синкінезія Дубенка; Лінгво-мандибулярна синкінезія Дубенка (симптом, при якому нижня щелепа мимоволі рухається у бік повернутого язика).

Задорожний Б.Я. (1923-1993) – дерматовенеролог. Уперше застосував метод електронного парамагнітного резонансу при лікуванні псоріазу.

Зайцев В.Т. (1930-1999) – хірург. Метод «Гастроектомія за Зайцевим В.Т.- Донцом М.П.» при раку шлунку.

Зеленєв І.Ф. (1860-1918) – дерматовенеролог. Створив перший «Русский журнал кожных и венерических болезней» (1901)

Іноземцев Ф.І. (1802-1869) – хірург. Краплі Іноземцева.

Каган Е.М. (1887-1948) – гігієніст. За його ініціативою і безпосередньою участю організовано Український інститут праці (1923, нині Інститут гігієни праці та професійних хвороб ХНМУ).

Касьян М.А. (1937-2009) – лікар-остеопат. Його ім’я включено до Книги рекордів Гінеса.

Кащенко М.Ф. (1853-1935) – ембріолог, зоолог. Клітини Кащенка-Гофбауера (великі округлі клітини в сполучній тканині ворсинок хоріона, виконують функцію макрофагів).

Коган-Ясний В.М. (1889-1959) – лікар-терапевт. Першим у СРСР отримав вітчизняний інсулін. Організатор і керівник першої в Україні ендокринологічної клініки.

Коміссаренко В.П. (1907-1993) – ендокринолог. Український науково-дослідний інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Коміссаренко.

Кравцов П.І. (1856-1928) – терапевт, видатний діяч санітарного просвітництва. Провулок Кравцова.

Кузнєцов М.М. (1863-1913) – хірург. Шов Кузнєцова-Пенського (шов печінки для зупинки кровотечі при її резекції).

Кульчицький М.К. (1856-1925) – гістолог, ембріолог. Клітини Кульчицького (ентерохромафінні ендокриноцити шлунку та кишечника, що синтезують серотонін, мелатонін, речовину Р.); Метод Кульчицького.

Лазаревич І.П. (1829-1902) – акушер-гінеколог. Прямі акушерські щіпці Лазаревича.

Лещенко Г.Д. (1895-1982) – невролог. Симптом Синкінезія Г.Д.Лещенка (синкінезія повік, яка поєднана з контрлятеральним птозом у хворих на епідемічний енцефаліт).

Лісовий В.М. (народ. 1956) – хірург-уролог. За його ініціативою та активною участю створено самостійний заклад охорони здоров’я – Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології (2001)

Ловля Д.С. (1895-1955) – гігієніст. Організатор Черновицького медичного інституту (1945, нині Буковинський державний медичний університет)

Лямбль Д.Ф. (1824-1895) – патологоанатом, терапевт. Відкрив лямблії – кишкові джгутикові найпростіші; Хвороба – лямбліоз; Лямблівські ворсинки.

Малая Л.Т. (1919-2003)– терапевт. Інститут терапії імені Л.Т.Малої НАМН України.

Марзєєв О.М. (1883-1956) – гігієніст. Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва (м. Київ)

Мартинов О.В. (1868-1934) – хірург. Грижосечіння Мартинова; Операція при геморої Мартинова; Симптом Мартинова-Ровсига; Жирара-Мартинова операція; Микулича-Мартинова резекція зоба.

Мельников О.В. (1889-1958) – хірург. Організував в Харкові перший в СРСР онкологічний диспансер зі стаціонаром (1927)

Мельников-Разведєнков М.Ф. (1866-1937) – патологоанатом. Метод фіксації тканини Мельникова-Разведєнкова – спосіб виготовлення анатомічних препаратів зі збереженням їхнього прижиттєвого забарвлення.

Меркулов І.Й. (1897-1981) – офтальмолог. Меркулова симптом дисоціації (значне розходження між розладом зору і слабко вираженими змінами очного дна. Спостерігається при злоякісних новоутвореннях). Меркулова синдром (гострий циліарний гангліоніт, що проявляється у нападоподібній болі в голові та в глибині орбіти ока)

Мечников І.І. (1845-1916) – фізіолог, ембріолог. Лауреат Нобелівської премії. Мазь Мечникова; Макрофаги Мечникова; Мечникова вібріон – vibrio metschnikovii; Мечниківська теорія фагоцитозу; Теорія запалення Мечникова; Мечниківське кисле молоко; Кратер на Місяці; Мис і гора на о. Кунашир Курильських островів в Охотському морі; Мис на о. Брабант в архіпелазі Палмера в Антарктиді; провулок Мечникова в м. Харкові; селище Мечниково в Куп’янському районі Харківської обл.; ДУ Інститут мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова АМН України.

Оболенський І.М. (1841-1920) – терапевт. За його ініціативою в Харкові засновано Товариство швидкої допомоги (1909)

Опенховський Ф.М. (1853-1914) – терапевт. Симптом Опенховського (біль у ділянці остистих відростків при виразці шлунку).

Орлов Л.В. (1855-1923) – хірург. Зробив першу в Росії операцію на судинах (1895)

Палладін О.В. (1885-1972) – біохімік. Інститут біохімії ім. О.В.Палладіна НАН України (Київ). Отримав препарат Вікасол – водорозчинний аналог вітаміну К, який зупиняє кровотечу та прискорює загоєння ран.

Пенський Ю.Р. (1859-1920) – хірург. Шов Кузнєцова-Пенського (шов печінки для зупинки кровотечі при її резекції).

Платонов К.І. (1877-1969) – психотерапевт. Установив закономірності стану нервової системи у гіпнотичному сні. Розробив психопрофілактичний метод знеболювання пологів.

Подрєз А.Г. (1852-1900) – хірург. Подрєза «годинникова пружина»; Подрєза шпатель; Подрєза-Вишневського операція; Подрєза доступ.

Попандопуло І.В. (1882-1938) – акушер-гінеколог. Розробив методику оперативного лікування нориць сечостатевої сфери у жінок.

Протопопов В.П. (1880-1957) – психіатр. Засновник і директор першого в Україні науково-дослідного інституту психіатрії і соціальної психогігієни (1923).

Рубашкін В.Я. (1875-1932) – гістолог. За його ініціативою і під його керівництвом у Харкові створено Український протозойний інститут (1923).

Самойлов О.Я. – офтальмолог. Самойлова скотома динамічна (збільшення кампіметричних розмірів сліпої плями при глаукомі після перебування хворого в темноті протягом години –має значення для ранньої діагностики глаукоми).

Ситенко М.І. (1885-1940)– ортопед-травматолог. Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка НАМН України в м. Харкові.

Соболєв Л.А. (1873-1943) – дерматолог. Відшарування епідермісу волосистої частини голови при мікозах за проф. Л.А.Соболєвим.

Соколов М.А. (1855-1909) – хірург. Шов Клаппа-Соколова (застосовується в хірургії варикозного розширення вен нижніх кінцівок).

Соловйов М.М. (1886-1980) – епідеміолог. Започаткував вивчення епідеміології, мікробіології та клініки харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій.

Субботін М.С. (1848-1913) – хірург. Субботіна операція (метод активної аспірації при емпіємі плеври).

Толочинов М.П. (1840-1908) – акушер-гінеколог. Хвороба Толочинова-Роже (вроджений порок серця: дефект у м’язовій частині міжшлуночкової перегородки, обумовлюючий викід крові з лівого шлуночка у правий).

Трінклер М.П. (1859-1925) – хірург. Вул Трінклера в м. Харкові.

Трубніков В.П. (1924-1995) – ортопед-травматолог. Операція Трубнікова (пластика переднього відділу капсули плечового суглоба при звичному вивиху плеча).

Уміков Н.З. – біохімік. Проба Умікова (відмінність жіночого молока від коров’ячого).

Утєвський А.М. (1904-1988) – біохімік. Розробив концепцію функціонального обміну адренергічних гормонів-медіаторів (вперше висунуте уявлення про те, що при оцінці ролі гормону слід враховувати дію не тільки його, але й продуктів його перетворення в організмі).

Фавр В.В. (1874-1920) – гігієніст. Відкрив різновид малярійної комахи і назвав його на честь свого колеги М.О.Сахарова – Anopheles-sacharovi

Файншмідт І.І. (1875-1940) – терапевт. За його ініціативою та під його керівництвом у Харкові було створено Український туберкульозний інститут (1922).

Фольборт Г.В. (1885-1960) – фізіолог. Установив універсальність закономірностей взаємовідносин між процесами виснаження і відновлення (правила Фольборта – за словами І.П.Павлова).

Франковський В.А. (1819-1895) – терапевт. Вулиця і провулок Франковського в м. Харкові

Фрішман М.М. (1890-1944) – педіатр. Тетрада Фрішмана – симптомокомплекс при дизентерії)

Хмельницький Б.М. (1885-1959) – фтизіатр. Засновник вчення про первинний туберкульоз у дорослих (маски туберкульозу).

Ценковський Л.С. (1822-1887) – ботанік, мікробіолог. Першим в Росії розробив методику виготовлення вакцини проти сибірки.

Цехновіцер М.М. (1890-1945) – мікробіолог, імунолог. Ініціатор впровадження вакцини БЦЖ у практику імунізації в СРСР і перший організатор виробництва цього препарату в Україні.

Черкес О.І. (1894-1974) – фармаколог, токсиколог. Фундатор нових наукових напрямків у фармакології й токсикології: біохімічної фармакології, патологічної фармакології, біохімічної токсикології.

Чугаєв А.А. (1862-1937) – хірург. Симптом Чугаєва при гострому апендициті.

Шалімов О.О. (1918-2009) – хірург. Національний інститут хірургії та трансплантології НАМН України ім. О.О.Шалімова.

Шамов В.М. (1882-1962) – хірург. За його ініціативою і під його керівництвом у Харкові створено перший в УРСР Український інститут гематології та переливання крові.

Шаповал В.І. (1924-2001) – уролог. Харківський обласний клінічний центр урології і нефрології ім. В.І.Шаповала.

Шатілов П.І. (1869-1921) – Шатілова дача – район м. Харкова.

Шупик П.Л. (1907-1986) – хірург. Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика в м. Київ. Операція Шупика – уретро-пластика при гипостадії з використанням філатовського стебла, що викроєний зі шкіри живота.

Поставь себе цель в жизни и, не смотря ни на что, смело двигайся к ней (В.И. Шаповал)

Больной – это нераскрытая книга, ее надо внимательно прочитать (Т.Т. Черная)

Путь к счастью человечества – в гигиене (А. И. Якобий)

Запрещение – не лучший метод работы санитарного врача (А. Н. Марзеев)

Нельзя оздоравливать неизученный труд и необследованный быт (А. Н. Марзеев)

Мало одних идей и предположений, недостаточно составить план, роект и даже построить то или иное сооружение. Надо все это внедрить, привить, заставить работать, давать эффективность, ощутимую пользу людям (А.Н. Марзеев)

Раньше расспросить, а потом уже разденешь (П.И. Шатилов)

Только тот клиницист хорош, у которого великолепные физиологические глаза (В.Я. Данилевский)

Самый скверный метод преподавания тот, который вызывает скуку (Ю. О. Габель)

Преподавание – это искусство, лектор – это актер (Ю. О. Габель)

Хорошим врачом может быть только неравнодушный человек (В.А. Белоусов)

Врач – профессия круглосуточная (В.П. Бобин)

Строить жизнь должен не тот, кто хочет, а тот, кто знает и умеет (В.П. Воробьев)

Все влияет на все (В.П. Воробьев)

Врачи умирают по двум причинам: от голода или от усталости. Я выбираю вторую причину (Л.Л. Гиршман)

У меня нет последнего часа работы, у меня есть последний больной (Л.Л. Гиршман)

В науке никогда не идите по одному пути. Он может быть тупиковым (В.И. Грищенко)

… Хирургический инструмент – это обоюдоострое оружие, способное столько же помочь в умелых, сколько навредить в неопытных руках (В.Ф. Грубе)

Нет удовольствия, нет наслаждения в жизни без труда и даже самое счастье сопряжено с трудом… (В.Ф. Грубе)

Читайте много, но переваривайте прочитанное, ибо ученые с нагроможденными фактами, не прошедшими через горнило их собственного сознания, похожи на животных, навьюченных книгами (В.Ф. Грубе)

Алкоголь – вполне надежное средство, когда требуется поубавить ума (В.Я. Данилевский)

Человек имеет право быть плохим художником или плохим плотником, но он не имеет права быть плохим врачом (В.Я. Данилевский)

Везде и всегда, при лечении или в качестве гигиениста, врач должен являться ревнителем истинного просвещения, деятельным поборником света, правды и добра, – придется ли ему действовать на своих больных и их окружающих, или входить в общение с массой населения (В.Я. Данилевский)

Плох тот врач, который не может внушить к себе доверия и уважения; без такого морального преимущества все старания и мероприятия врача могут иной раз остаться бесплодными. А между тем, чтобы заслужить такое отношение к себе, врач должен обладать большим тактом, пониманием людей, а главное – большими научными знаниями (В.Я. Данилевский)

Для врача все больные и немощные одинаково имеют право на его внимание и помощь, независимо от их общественного положения, имущественного состояния, политической партийности, культурного развития (В.Я. Данилевский)

Ум и знания должны быть живым снаряжением, которое тесно соединяется с трудом, с физической работой (В.Я. Данилевский)

Если моя гипотеза умрет, дав новые теории, я буду удовлетворен сознанием того, что на ее могиле родились новые мысли (В.М. Коган-Ясный)

Родовспоможение – одна из самых важных и трудных отраслей врачебной помощи (И.П. Лазаревич)

Врач – есть соль земли, есть свет для темного невежественного люда (В.Г. Лашкевич)

Нет ничего возвышеннее, красивее на земле задачи врача (В.Г. Лашкевич)

Если неудача медицинской практики заставляет больных молчать, то патологическая анатомия отличается тем, что заставляет мертвых говорить (Д.Ф. Лямбль)

Очень важно разбираться в себе, во времени и пространстве (Л.Т. Малая)

Больному нужны не только лекарства, но и доброе отношение (Л.Т. Малая)

В деятельности надо находить удовлетворение (Н.Ф. Мельников-Разведенков)

Автопсия – это узда для самомнения, проверка своих сил перед молодыми врачами; анатомический театр – это гласный суд, скорый и милостивый: он приучает к снисходительности друг к другу (Н.Ф. Мельников-Разведенков)

Наш возраст – это возраст наших артерий (И.И. Мечников)

Сначала умом, а потом ножом (Л.В. Орлов)

Беременность есть функция всего организма (А.В. Репрев)

Никакое, даже самое совершенное описание не в состоянии заменить непосредственное наблюдение факта (А.В. Репрев)

Лучше жить после смерти, чем умереть при жизни (В.Н. Шамов)

Не все говори, что думаешь, но говори, что знаешь (В.И. Шаповал)

Посети кладбище – там также можно найти пищу для размышлений (В.И. Шаповал)

Простых операций не бывает (В. И. Шаповал)

Медицина – не наука, не ремесло, не искусство, она – и наука, и ремесло, и искусство (П.И. Шатилов)

Место врача там, где кипит котел жизни, жизни общественной, и тем более важное место занимает в ней врач, чем больше имеет он за душой (П.И. Шатилов)

Не клиницист должен идти на поводу у лаборатории в области диагноза, а лаборатория – у клинициста (П.И. Шатилов)

Без гипотез нет широкого мышления; человек без гипотез – сухарь и бесплодный сухарь (П.И. Шатилов)

В лабиринте эмпирики медик учится отыскивать Ариаднину нить, которая выручает его, это сочетание практики с теорией; ученый без практики – младенец (П.И. Шатилов)