Про нас

Історія кафедри розпочалась у 1926 р., коли в м. Харкові в Українському клінічному інституті підвищення кваліфікації лікарів (заснованому за наказом Народного комісаріату охорони здоров’я у 1923 р.) була створена кафедра соціальної гігієни – на той час одна із перших в Україні кафедр такого профілю. Організація та функціонування кафедри соціальної гігієни були обумовлені терміновою необхідністю щодо поліпшення підготовки лікарів, перш за все у сільській місцевості, організаторів служби охорони здоров’я, особливо інспекторів районної ланки управління та керівників медико-санітарних частин промислових підприємств, які створювались вперше в історії. У 1927 р. кафедра одержала свою власну клінічну базу – міський об’єднаний диспансер № 3. З 1930 р. кафедра змінила назву на кафедру соціальної гігієни та організації охорони здоров’я. Засновником оновленої кафедри був професор Яків Ісаакович Ліфшиць, який очолював її до 1934 року.

У 1934–1941 рр. завідував кафедрою відомий спеціаліст із санітарної статистики професор Аркадій Михайлович Мерков, який у 1939 р. організував спеціальний декадник для підвищення кваліфікації викладачів кафедр соціальної гігієни – прообраз сучасних факультетів підвищення кваліфікації викладачів. В перші роки своєї діяльності новоутворена кафедра соціальної гігієни та організації охорони здоров’я спрямовувала свої зусилля на забезпечення розвитку організаційних засад охорони здоров’я колективів великих промислових підприємств, які швидкими темпами створювались в Харкові в часи індустріалізації 1930-х років. Колектив кафедри брав активну участь у розробці та впровадженні нових для того часу принципів організації охорони здоров’я, а саме: забезпеченні пріоритету медичної допомоги робітникам державних промислових підприємств та працівникам колективних господарств сільського господарства, засадам планування, профілактики, організації та проведення масових профілактичних медичних обстежень населення, розвитку мережі медичних установ, створенні спеціалізованих клінічних закладів та лікарень, медико-санітарних частин промислових підприємств та відомств, розвитку мережі державних санітарно-епідеміологічних станцій.

У 1941 р. робота Українського центрального інституту удосконалення лікарів була перервана війною. Після повернення закладу з евакуації до Харкова та поновлення його роботи у 1944 р. кафедру очолив ректор закладу Іван Іванович Овсієнко. У 1938–1944 рр. він – народний комісар охорони здоров’я Української РСР. Під час німецько-радянської війни був уповноваженим санітарного управління Південного і Південно-Західного фронтів, займався медико-санітарним забезпеченням радянських партизан. У 1944–1971 рр. перебував на посаді директора  Українського центрального інституту вдосконалення лікарів у місті Харкові. В цей час були розроблені та впроваджені програми навчання, за якими проходили підготовку з питань управління та організації керівники органів управління та медичних установ всіх організаційних рівнів, головні спеціалісти та медичні статистики. Були розроблені та впроваджені в практику науково обґрунтовані рекомендації з організації роботи сільських районних лікарень, міських і спеціалізованих медичних закладів, розроблено напрями розвитку вищих медичних навчальних та науково-дослідних установ і навчальних закладів підготовки медичного персоналу (медичних училищ та технікумів).

Протягом 1971–2000 рр. завідував кафедрою професор Андрій Федосійович Короп. Під його керівництвом були проведені дослідження інструментів визначення ефективності медичної допомоги, розроблені численні програми розвитку регіональних систем охорони здоров’я, розпочаті дослідження організаційних змін, які викликають в системі охорони здоров’я ринкові умови. Останнє знайшло своє відображення у новій назві кафедри: у 1997 р. її було перейменовано на кафедру соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров’я. За цей період на кафедрі було розроблено 26 навчальних програм, за якими пройшли підготовку 13 тис. спеціалістів – організаторів охорони здоров’я та 57 тис. лікарів інших фахів.

З 2000 р. кафедру очолює досвідчений науковець, організатор з великим професійним досвідом – професор Олександр Іванович Сердюк, який має багаторічний стаж роботи на керівних посадах в закладах та органах управління охорони здоров’я, у тому числі працював на посаді першого заступника начальника управління Харківської обласної державної адміністрації, виконував обов’язки головного позаштатного спеціаліста МОЗ за фахом «загальна практика – сімейна медицина».

У 2022 р. у процесі реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету було створено кафедру соціальної медицини, організації та управління в охороні здоров’я, яка об’єднала три кафедри: соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров’я; менеджменту і економіки в сімейній медицині; клінічної інформатики та інформаційних технологій в управлінні охороною здоров’я.

Кафедру менеджменту і економіки в сімейній медицині в ХМАПО було відкрито в січні 2001 р., організатором і завідувачем якої була к.е.н., професор І.І. Парфьонова На базі кафедри було створено факультет «Менеджмент в охороні здоров’я» (у 2014–2017 рр. «Підрозділ з менеджменту в охороні здоров’я»). За час свого існування кафедра підготувала близько 360 фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» і з присвоєнням кваліфікації «Менеджер охорони здоров’я», серед яких – головні лікарі, заступники головних лікарів, завідувачі відділень, лікарі-інтерни, які працюють в медичних закладах Києва, Одеси, Черкас, а також Сумської, Луганської, Херсонської, Донецької, Тернопільської, Івано-Франківської, Дніпропетровської та Харківської областей.

Кафедру клінічної інформатики та інформаційних технологій в управлінні охороною здоров’я було засновано у 1995 р. д.м.н., професором О.Ю. Майоровим, головним спеціалістом з питань інформатизації системи охорони здоров’я МОЗ України, першим віце-президентом Української асоціації «Комп’ютерна медицина». Свого часу кафедра проводила цикли тематичного удосконалення з проблематики медичної інформатики та телемедицини, ІТ у функціональній діагностиці, лікувальному та реабілітаційному процесах; використання та зберігання медичних даних у госпітальних інформаційних системах; застосування ІТ в управлінні охороною здоров’я, медичному менеджменті тощо.