Засновник мікропедіатрії в Україні

Листопадовий випуск «Пам’ятних сторінок ХНМУ» знайомить з двома представниками наукової спільноти Харківського університету початку ХХ сторіччя – це педіатр Я.С. Аркавін і хімік Ю.О. Габель. Враховуючи можливості університетського сайту, розповімо спочатку про відомого свого часу педіатра Я.С. Аркавіна, що залишив про себе згадку в медицині у вигляді синдрому власного імені.

Яків Сергійович Аркавін народився у липні 1865 р. в містечку Подбржежі Віленського повіту Віленської губернії. У 1891 р. з відзнакою закінчив медичний факультет Харківського університету і був залишений в ординатурі шпитальної терапевтичної клініки, де 4 роки працював під керівництвом професора О. Кузнєцова. Після ординатури він перейшов на вивчення і лікування дитячих хвороб і отримав місце помічника завідувача дитячої амбулаторії на Москалівці. У той же час був зарахований лікарем-спеціалістом дитячих хвороб при Червоному Хресті, де приймав хворих протягом 10 років. Там же він був лектором з інфекційних хвороб.

Від того часу все життя Якова Сергійовича було пов’язано з лікуванням хворих дітей. Одночасно він працював у першій школі грамотності (22 роки), ординатором у Крапоткінській дитячій лікарні (4 роки), в амбулаторії Харківського медичного товариства (10 років). З 1900 р. він майже кожен рік виїздив за кордон, щоб поповнити свої знання в галузі лікування дитячих хвороб. Берлін, Вена, Лейпциг, Лозанна, Женева – ось перелік міст, у клініках яких він працював. У Женеві познайомився з принципами обладнання консультацій для матерів і немовлят, а також з типами закладів «Крапля молока».

Як член правління Союзу боротьби з дитячою смертністю Я.С. Аркавін вважав за потрібне ділитися отриманими відомостями з лікарями, науковцями і часто виступав на зборах з пропагандою грудного вигодовування і основ розумної дієтетики. Надалі Яків Сергійович ніколи не переривав зв’язків з видатними представниками німецької та французької науки, неодноразово відвідував кращі європейські клініки, постійно слідкував за іншомовною медичною літературою. За свідченням сучасників, його бібліотека була кращою в Харкові.

У 1908 р. Я.С. Аркавін був обраний приват-доцентом Харківського університету, а в 1910 р. – завідувачем кафедри дитячих хвороб Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства. З великим хвилюванням і радістю він приступив до організації клініки дитячих хвороб з поліклінікою, і того року цілий семестр був присвячений грудному віку, чого тоді не було в жодному російському університеті. У 1920 р. Я.С. Аркавін створив першу дитячу клініку грудного віку. У тому ж році вперше було проведено курс фізіології, анатомії і патології грудного віку, «лікарі мали можливість ознайомитися біля ліжка хворого з тими особливостями перебігу хвороб у ніжному віці, які лишалися невідомими десяткам поколінь». Я.С. Аркавін прокладав нові шляхи в науці про дитинство. Основоположник практичної української неонатології, він відкрив і впровадив у практику симптом Аркавіна – ознаку збільшення бронхопульмональних лімфатичних вузлів кореня легені, що проявляється скороченим перкуторним звуком. Цей термін і досі використовується у вітчизняній медицині країн колишнього Радянського Союзу.

Під керівництвом Я.С. Аркавіна при клініці склалася група молодих лікарів, які пізніше стали активними учасниками створення клініки «ОХМАТДИТ». Був серед них і В.О. Бєлоусов ‒ співавтор виданої у той час книги «Фізіологія та патологія немовлят», що став пізніше відомим дитячим лікарем і науковцем, професором, членом-кореспондентом АМН України, заслуженим діячем науки України. Педіатром став і син Я.С. Аркавіна – Сергій. Його перу належить книга «Коклюш».

Я.С. Аркавін був активним громадським діячем: членом наукової ради Наркомздоров’я України з питань охорони материнства й дитинства, редактором відділу педіатрії в журналі «Врачебное дело» (нині «Лікарська справа»), організатором дитячої консультації при клініці 1-го Всеукраїнського інституту охорони материнства й дитинства (Харків, 1923), керівником секції дитячих хвороб Харківського медичного товариства (1919‒1925). Він був добре відомим широким колам дитячих лікарів важливими виступами на Всесоюзних з’їздах 30-х років ХХ ст.

Я.С. Аркавін помер у Харкові 14 березня 1930 р. У некролозі, розміщеному у часописі «Педіатрія», сказано: «Яків Сергійович був чудовим спеціалістом, чутливим уважним лікарем, з напрочуд ніжним і м’яким підходом до дітей. Він чарував усіх, хто його знав, своєю м’якістю, оптимізмом, рідким умінням вселити в оточуючих хворого бадьорість і віру у благополучний результат лікування…».

Підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева