Видатний представник вітчизняної науки

Рух – це життя! Це твердження належить  яскравому представнику одного з найбільш значних розділів медицини патологічної анатомії – Миколі Федотовичу Мельникову-Разведенкову, про якого розповідали серпневі «Пам’ятні сторінки історії ХНМУ».

Народився він 13 грудня 1866 р. у ст. Усть-Медведецькій у багатодітній сім’ї козачого осавула, що ледве зводив кінці з кінцями. Коли в 1863 р. в станиці було відкрито чоловічу гімназію, він вийшов у відставку і зайняв місце письмоводителя в ній, що давало його дітям можливість здобути гімназичну освіту. Цю гімназію в 1884 р. на відмінно закінчив і Микола та за конкурсом атестатів отримав стипендію Війська Донського для навчання в університеті. Цього ж року його було прийнято на медичний факультет Московського університету «понад комплект» як стипендіата, що мав після закінчення навчання відпрацювати кілька років в обласній лікарні на Дону.

Мельников-Разведенков закінчив навчання з відзнакою і в 1889 р. отримав запрошення залишитися в університеті для підготовки до професорського звання. Він був призначений надштатним лаборантом кафедри патологічної анатомії без утримання. Матеріальні та побутові умови його життя були дуже скромними. «Залишений на кафедрі», він буквально там жив, ночуючи на кушетці в бібліотеці патологоанатомічного інституту. Йому самостійно доводилося виконувати великий обсяг роботи: він вчився працювати з мікротомом, сам різав препарати, фарбував їх, розбирав бібліотеку, писав протоколи, а наступного року почав робити самостійні розтини в прозектурі медичних клінік.

Влітку 1892 р. на Дону спалахнула холера. Мельников-Разведенков був направлений «лікувати своїх земляків». Це була важка робота, яка загрожувала життю самого лікаря, однак він із честю впорався з нею. Завдяки цьому відрядженню Микола Федотович був «звільнений з обов’язкової служби на Дону за військову стипендію».

У 1895 р. він успішно захистив докторську дисертацію і цього ж року зробив відкриття, завдяки чому його ім’я стало відомим не тільки в Росії, але й за кордоном: він знайшов спосіб приготування анатомічних препаратів зі збереженням їх прижиттєвого забарвлення і, таким чином, за словами Вірхова, відкрив «нову еру в консервації музейних препаратів». Статті про цей метод були надруковані в Москві, Петербурзі, Німеччині.

У 1897 р. Мельников-Разведенков був направлений у закордонне наукове відрядження на 2 роки. Він працював у Фрейбурзі у патологоанатомічному інституті професора Циглера, де, крім іншого, розпочав дослідження альвеолярного ехінокока, який зацікавив його ще в 1893 р. Результатом стала монографія «Альвеолярний ехінокок у людини і тварин», яка була надрукована спочатку в Німеччині, а потім у Росії. У 1901 р. ця робота була удостоєна анатомічної премії Загорського. Дослідження альвеолярного ехінокока створили йому світову наукову відомість.

Популярність М.Ф. Мельникова-Разведенкова в наукових колах зростала. Ще перебуваючи за кордоном, він отримав запрошення очолити кафедру патологічної анатомії, що звільнилася в Харківському університеті. Незабаром після приїзду до Харкова він був запрошений також на посаду прозектора Харківської губернської земської лікарні – Сабурової дачі.

Ділові якості професора Мельникова-Разведенкова – кипуча, невтомна діяльність, добрі організаторські здібності, любов до науки, до медичної преси, до праці та вміння працювати, які вже створили йому ім’я європейського вченого, – блискуче виявились у Харкові.

Працюючи з молодими лікарями, Микола Федотович організував проведення щотижневих наукових нарад – так званих «четвергів», які мали особливий успіх. Його лабораторія стала осередком наукової роботи для лікарів усіх профілів. За 18 років його діяльності у Харкові 140 лікарів виконали майже 300 наукових праць, у яких розроблялися різні питання. З них 15 було оформлено як дисертації

Найактивнішу участь М.Ф.Мельников-Разведенков брав у роботі Харківського медичного товариства, дійсним членом якого він став у перший рік перебування у Харкові. Він був ініціатором, а згодом і відповідальним редактором «Харківського медичного журналу».

У 1919 р. волею долі він опинився у рідній Кубані. Тут він брав участь у створенні в Катеринодарі державного університету з медичним факультетом, а згодом у його реорганізації в медичний інститут. Ним було створено періодичний орган Кубанського медичного інституту – «Кубанський науково-медичний вісник». У 1925 р. відбувся перший випуск лікарів Кубанського медінституту, перед яким із напутнім словом виступив Микола Федотович.

Повернувшись до Харкова у 1925 р., Микола Федотович розвиває бурхливу наукову, організаторську та громадську діяльність. Гаслом усього його життя був вираз «Рух – це життя»! Йому він був вірний завжди. Мельников-Разведенков ніколи не був безпристрасним споглядачем навколишньої дійсності, завжди порушував питання, важливі для медицини, шукав шляхи їх вирішення і сам активно діяв у процесі їх здійснення. Він завжди опинявся у гущі подій і з властивою йому енергією віддавався роботі.

Мельников-Разведенков заснував та очолив Український патологоанатомічний інститут. У 1927 р. його обрано дійсним членом Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Він створив в Академії пантеон мозку видатних людей України, організував у Києві І Всесоюзний з’їзд патологів, організував та редагував «Український медичний архів», який виходив українською мовою, а потім реорганізував його в журнал «Експериментальна медицина».

До своєї кончини Микола Федотович постає перед нами як невтомний трудівник на науковому та громадському фронті. Помер він від тяжкої хвороби у Харкові у грудні 1937 р., могила його знаходиться на 13-му міському цвинтарі.

Матеріал підготувала директорка музею історії ХНМУ Жаннета Перцева