Віктор Трубніков – людина мужньої професії
Лютневий випуск «Пам’ятних сторінок історії ХНМУ» відкриває портрет заслуженого діяча науки УРСР, завідувача кафедри ортопедії і травматології Віктора Пилиповича Трубнікова. У колективі академічної спільноти Харківського медичного інституту другої половини ХХ ст. він виділявся шляхетністю, високим професіоналізмом, неймовірною працездатністю та енергією. Ось окремі періоди життя цієї талановитої особистості.
Віктор Пилипович не встиг отримати середньої освіти до початку війни, бо народився у 1924 р. В окупованому Дніпропетровську мати ховала його від облав, в діючу армію він був призваний лише у 1943 р. Сержант Віктор Трубніков був командиром обслуги 82-міліметрового міномету, воював на III Українському фронті. Відчайдушно хоробрий, винахідливий і рішучий, він завжди був попереду. Його служба була відзначена 12 урядовими нагородами, серед яких ордени Слави 3-го ступеня і Вітчизняної війни 1-го ступеня, медаль «За відвагу». Свій бойовий шлях В. Трубніков закінчив у 1944 р. в Угорщині, на озері Балатон, де був поранений вчетверте, на цей раз тяжко. Його пробитий кулею комсомольський квиток експонується в Музеї історії.
Після війни Віктор Пилипович закінчив середню школу і Дніпропетровський медичний інститут з відзнакою. На той час молодий лікар був чемпіоном ДСТ «Медик» з гімнастики. Запрошений до Українського НДІ ортопедії і травматології ім. проф. М.І. Ситенка (нині Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка), він 11 років працював тут і став плідним науковцем та відмінним клініцистом, захистивши кандидатську (1956) та докторську (1961) дисертації.
В.П. Трубніков мріяв бути викладачем, передавати свій досвід молодим лікарям і у 1962 р. за конкурсом його було обрано завідувачем кафедри ортопедії та травматології ХМІ. Тридцять три роки свого життя він віддав викладацькій і науковій діяльності, результати якої зробили його добре відомим не тільки в Україні, але й за її межами. У 1969 р. на Міжнародному конгресі, де Віктор Пилипович виступав з доповіддю, його обрали дійсним членом Міжнародної організації хірургів ортопедів-травматологів.
Спеціаліст високої кваліфікації, В.П. Трубніков у 1970 р. був направлений працювати радником Міністерства охорони здоров’я Кувейту і хірургом в ортопедичному шпиталі в м. Ель-Кувейт. Його авторитет у цій країні був величезним, особливу відомість він здобув після операції, в ході якої у хворого тричі зупинялося серце. Віктор Пилипович працював тут три роки замість запланованих двох. Посол СРСР у Кувейті говорив, що В.П. Трубніков зробив більше для авторитету СРСР у цій країні, ніж усі його співробітники взяті разом. Віктор Пилипович про цей період свого життя розповів у книзі «Три роки в Кувейті», яку присвятив «…світлій пам’яті бойових товаришів, що загинули під час Великої Вітчизняної війни».
В.П. Трубніков був всебічно розвиненою людиною з широким кругозором. Він чудово розбирався у питаннях літератури та мистецтва і високо цінував красоту. Людина мужньої професії, він мав незвичне хобі: збирав ляльок у національному вбранні. Про це багато хто знав. Згадували, що одна з ляльок була прислана випускником-іноземцем вже після смерті професора. Численна колекція ляльок Трубнікова неодноразово виставлялася в залах Харківського художнього музею і була цікавою для відвідувачів.
Передавши у 1989 р. завідування кафедри своєму учню – професору Д.Д. Бітчуку, Віктор Пилипович продовжував плідно працювати. Останньою його науковою працею було керівництво з військово-польової хірургії українською мовою. Проте завершити цю роботу йому не судилося: 9 вересня 1995 р. він помер за письмовим столом.
Матеріал підготували директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева та зберігачка фондів Олена Семененко.
