Сумуємо!

25.10.2021

Світлої пам’яті Руслана Криворучка (08.09.1977–08.06.2024)

8 червня 2024 р. колектив Університетського стоматологічного центру ХНМУ спіткала важка втрата – раптово пішов з життя лікар-анестезіолог УСЦ Руслан Криворучко.

Руслан закінчив Харківський національний медичний університет, працював в Обласній клінічній лікарні та приватних клініках, під час свого професійного шляху набув багатий досвід і останні 10 років був співробітником Університетського стоматологічного центру ХНМУ.

Руслан Криворучко був відповідальним співробітником, висококваліфікованим спеціалістом, який добре знав свою справу. Він був енергійною, щирою та чуйною людиною, чудовим сім’янином, добрим батьком та чоловіком, у якого залишилося двоє дітей.

Ректорат, співробітники Університетського стоматологічного центру ХНМУ і колектив університету глибоко сумують з приводу передчасної смерті Руслана Криворучка та висловлюють найщиріші співчуття його рідним, близьким та колегам. Світла пам’ять про Руслана назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Георгія Миколайовича Дранніка (16.03.1941–21.05.2024)

21 травня 2024 року пішов з життя Почесний професор ХНМУ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач лабораторії імунології Інституту урології АМН України, доктор медичних наук Георгій Миколайович Драннік.

Георгій Миколайович народився 16 березня 1941 р. в Умані у родині кадрового військового – капітана, командира ескадрільї Миколи Лук’яновича Дранніка. Після закінчення у 1958 р. середньої школи у м. Мелітополі Г.М. Драннік вступив на лікувальний факультет Харківського медичного інституту. У 1965 р. Г.М. Драннік з відзнакою закінчив інститут, працював начальником біохімічної лабораторії клінічного санаторію «Конча-Заспа». У 1968 р. вступив до аспірантури НДІ захворювань нирок та сечовивідних шляхів МОЗ УРСР (нині Інститут урології АМН України).

Дисертаційні роботи Г.М. Дранніка були присвячені розробці проблеми трансплантаційної імунології. У 1987 р. в Україні був вперше створений Республіканський міжвідомчий науково-дослідний центр клінічної імунології, який очолив Г.М. Драннік. З 1992 по 2004 р. він був головним спеціалістом МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології. За його активної участі у 1998 р. в Україні було створено і запроваджено у практику охорони здоров’я службу клінічної імунології. До 2010 р. Г.М. Драннік очолював Проблемну комісію АМН та МОЗ України «Клінічна імунологія та алергологія».

У 1998 р. Г.М. Драннік став ініціатором створення і був обраний першим Президентом Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації. Тоді ж було засновано перший в Україні спеціалізований журнал «Імунологія та алергологія», редактором якого теж був Г.М. Драннік. У 1999 р. він був обраний членом Європейської академії алергології та клінічної імунології та алергології, а також став засновником та першим завідувачем першої в Україні кафедри клінічної імунології та алергології у Національному медичному університеті ім. академіка А.А. Богомольця (1994).

Г.М. Драннік вважається фундатором української наукової школи імунологів. Під його керівництвом підготовлено 11 докторів та 31 кандидат медичних наук. Він – автор 1 підручника та 3 навчальних посібників, 7 монографій, понад 600 друкованих статей, 38 патентів та 11 авторських свідоцтв. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1979), Почесною грамотою Президії НАМН України (2002, 2015), Почесною грамотою Всесвітньої організації алергологів (2006), у 2018 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.

Г.М. Драннік був цікавою, високоосвіченою людиною з широким кругозором. Відмінний знавець своєї справи, він охоче ділився знаннями зі студентами, співробітниками, науковцями. Блискуча ерудиція та вміння просто і доступно викладати найскладніші речі, робили його лекції особливо шанованими у слухачів. Захоплені відгуки про його виступи можна було почути не лише від студентів, а й від навчених життям практичних лікарів. З великим успіхом виступав він і перед аудиторією у рідній alma mater.

Інтелігентність і водночас простота, доброзичливість та увага до оточуючих дозволили Георгію Миколайовичу заслужити авторитет у науковому медичному середовищі. У 2007 р. Вчена рада ХНМУ обрала Г.М. Дранніка своїм Почесним професором.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив університету глибоко сумують з приводу смерті Георгія Миколайовича Дранніка та висловлюють найщиріші співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про життя і діяльність Георгія Миколайовича, його великий внесок до вітчизняної медицини назавжди залишиться у серцях тих, хто знав, чув або спілкувався з ним, а написані ним твори будуть довго потрібні медичній спільноті.

Світлої пам’яті Олександра В’ячеславовича Мірошниченка (24.04.1980–28.04.2024)

28 квітня 2024 року пішов з життя асистент кафедри хірургії № 3 Олександр В’ячеславович Мірошниченко.

Олександр В’ячеславович після закінчення ХНМУ та інтернатури почав працювати лікарем-хірургом Міської клінічної лікарні № 31 м. Харкова, у подальшому поєднуючи практичну діяльність з викладацькою роботою на кафедрі.

Олександр В’ячеславович був відповідальним і дисциплінованим співробітником, досвідченим викладачем, висококваліфікованим хірургом, енергійною, щирою та чуйною людиною.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив університету глибоко сумують з приводу передчасної смерті Олександра В’ячеславовича Мірошниченка та висловлюють найщиріші співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Олександра В’ячеславовича назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Галини Михайлівни Балабайченко (16.09.1943–26.04.2024)

26 квітня 2024 р. у віці 80 років пішла з життя заслужена працівниця Харківського національного медичного університету Галина Михайлівна Балабайченко. 55 років життя Галини Михайлівни було тісно пов’язане з Харківським національним медичним університетом, в якому вона працювала, забезпечуючи документаційну сферу його діяльності.

Співробітники та студенти університету знали її як цілеспрямовану та відповідальну особистість, з незламною волею до життя, працелюбну та активну людину, небайдужу до чужих проблем. Ділові якості Галини Михайлівни були відзначені Почесною грамотою та Подякою Міністерства охорони здоров’я України, Почесною грамотою міськвиконкому Харківської міської ради, Почесною грамотою та Подякою ХНМУ. Великий життєвий досвід, уміння спілкуватися з людьми, доброзичливість принесли заслужену любов і повагу співробітників та здобувачів університету.

Ректорат, профком, співробітники загального відділу та університету висловлюють глибоке і щире співчуття рідним і близьким Галини Михайлівни. Вічний спокій та вічна пам’ять!

Світлої пам’яті Геннадія Петровича Рузіна (11.05.1941–24.04.2024)

24 квітня 2024 р. на 83-му році життя після швидкоплинної хвороби пішов із життя видатний учений, доктор медичних наук, професор, лауреат стипендії Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти науково-педагогічним працівникам Рузін Геннадій Петрович. Усе його життя було пов’язане з хірургічною стоматологією, якій він присвятив понад 60 років.

Геннадій Петрович був, без перебільшення, геніальним ученим – генератором принципово нових ідей та талановитим педагогом. Професор Рузін зробив неоціненний внесок у розвиток вітчизняної хірургічної стоматологічної науки та практики, виховавши багатьох висококласних фахівців своєї справи. Він є автором більш ніж 400 наукових праць, зокрема 15 монографій, підручника та навчальних посібників та 10 авторських свідоцтв і патентів. Його відкриття та ідеї лягли в основу кількох медичних технологій, завдяки яким багато тисяч пацієнтів отримали сучасне, ефективне лікування. Під керівництвом та при консультації Геннадія Петровича було захищено понад 18 кандидатських та 3 докторські дисертації.

Геннадій Петрович був завжди нескінченно відданий своїй справі і нещадний до будь-якої несумлінності в науці, мав виняткову працьовитість і життєлюбність. Завжди спокійний, мудрий, проникливий, доброзичливий і готовий допомогти кожному він об’єднував навколо себе багатьох і користувався величезною любов’ю і повагою колег і друзів.

Геннадій Петрович до самого кінця залишався активним ученим, який був оточений колегами та учнями різного віку в щоденному науковому спілкуванні, любов’ю друзів, рідних.

Колектив Харківського національного медичного університету, представники кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, спільнота хірургів-стоматологів висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Геннадія Петровича Рузіна. Разом сумуємо про непоправну втрату, усі, хто знав Геннадія Петровича, хто працював поряд з ним, поважали і цінували його як мудрого вчителя і наставника. Вічний спокій та вічна пам’ять, наш дорогий учителю!

Світлої пам’яті Віктора Івановича Жукова (06.08.1946–14.02.2024)

14 лютого 2024 р. на 78-му році пішов з життя доктор медичних наук, професор Віктор Іванович Жуков.

Віктор Жуков закінчив з відзнакою Харківський медичний інститут і все своє подальше життя пов’язав з alma mater, пройшовши трудовий шлях від асистента кафедри комунальної гігієни до завідувача Центральної науково-дослідної лабораторії, завідувача кафедри комунальної гігієни та гігієни праці, декана медико-профілактичного факультету. Понад 17 років він був завідувачем кафедри біологічної хімії ХНМУ. Доктор медичних наук, доктор біологічних наук, у 1994 р. Віктор Іванович отримав вчене звання професора, у 1995 р. був обраний академіком Української екологічної академії.

Початок зростання наукових досягнень Віктора Івановича пов’язаний із періодом перебування його на посаді завідувача ЦНДЛ. У цей період до наукових досліджень університету було впроваджено понад 45 новітніх та експресних наукових методик, які сприяли підготовці наукових медичних кадрів.

Віктор Іванович Жуков – відомий учений у галузі гігієни та біологічної хімії, автор понад 750 наукових праць, 68 патентів та винаходів, 12 рацпропозицій, 47 колективних монографій, 3 підручників та 12 навчальних посібників, 4 санітарних норм та правил, 10 методичних вказівок, 12 нововведень МОЗ України, понад 150 впроваджень на Державному рівні. За його керівництвом і консультативною допомогою виконано 29 докторських та 28 кандидатських дисертацій у галузях гігієни, біофізики, біотехнології, токсикології та біохімії.

Віктор Іванович – неодноразовий переможець обласного конкурсу «Вища школа Харківщини – кращі імена», нагороджений почесними грамотами МОЗ України за особистий внесок у розвиток охорони здоров’я в Україні, дипломом та срібною медаллю І.П. Павлова «За розвиток медицини та охорони здоров’я». У 2007 р. став Лауреатом премії ім. І.І. Мечникова в галузі біології та медицини. Віктор Іванович є співавтором наукового відкриття в галузі біофізики «Явище п’єзобіосинтезу в біологічних тканинах». За наукове відкриття нагороджений орденом Європейської академії природознавства.

Віктор Іванович був членом Республіканської проблемної комісії «Біологічна та медична хімія» та членом Республіканської проблемної комісії «Водопостачання та санітарна охорона водоймищ» Академії медичних наук та Міністерства охорони здоров’я України.

Розум, доброта, чуйність, людяність, терпіння – людські якості, які завжди в ціні і якими сповна був наділений Віктор Іванович Жуков. Напевно немає жодної людини, яка б, звернувшись зі своєю проблемою до Віктора Івановича, не отримала допомогу.

Колектив Харківського національного медичного університету, представники кафедри біологічної хімії висловлюють щире співчуття рідним та близьким Віктора Івановича. Усі, хто знав Віктора Жукова, хто працював поряд з ним, поважали і цінували його як мудрого вчителя і наставника. Вічний спокій та вічна пам’ять тобі, наш дорогий учителю!

14 лютого 2024 р. на 78-му році пішов з життя доктор медичних наук, професор Віктор Іванович Жуков.

Світлої пам’яті Сергія Валентиновича Чернобая (04.03.1949–03.02.2024)

3 лютого 2024 року на 75-му році пішов з життя колишній начальник обчислювального центру ННЦ Сергій Валентинович Чернобай.

Понад 20 років трудової діяльності Сергія Валентиновича було пов’язано з медичним вишем. У сферу його професійної діяльності входив контроль технічного стану комп’ютерів і периферійного устаткування, модернізація і ремонт обладнання. Сергій Валентинович забезпечував технічну і консультативну допомогу підрозділам ННЦ в оснащенні комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням.

Сергій Валентинович також був творчою людиною, талановитим інженером та винахідником, поетом та вправним кулінаром, з турботою ставився до колег і своїх рідних. У нашій пам’яті він залишиться добрим, делікатним, іронічним і імпозантним чоловіком.

Колектив університету висловлює щирі співчуття рідним і близьким Сергія Валентиновича Чернобая.

Світлої пам’яті Володимира Олександровича Малахова (17.01.1957–31.01.2024)

31 січня 2024 р. пішов з життя доктор медичних наук, професор кафедри травматології та ортопедії, фізичної та реабілітаційної медицини ННІПО ХНМУ Володимир Олександрович Малахов.

Володимир Олександрович закінчив Харківський медичний інститут, потім все життя працював у Харківській медичній академії післядипломної освіти і останній рік – в Харківському національному медичному університеті. Упродовж 17 років був завідувачем кафедри ХМАПО і останній рік – професором кафедри ННІПО ХНМУ.

Володимир Олександрович все своє життя присвятив викладацькій і клінічній роботі. Він був прекрасним педагогом, кваліфікованим лікарем, енергійною людиною, чуйним другом і надійним колегою для кожного, хто мав добру нагоду працювати поруч з ним.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щире співчуття рідним та близьким Володимира Олександровича. Світла пам’ять про педагога і лікаря, мудру, доброзичливу та авторитетну людину житиме вічно в серцях колег і учнів Володимира Олександровича Малахова.

Світлої пам’яті Володимира Леонідовича Гавенка (10.12.1938–20.01.2024)

20 cічня 2024 р. на 85-му році пішов з життя колишній завідувач кафедри психіатрії, наркології медичної психології та соціальної роботи Володимир Леонідович Гавенко – доктор медичних наук, професор, академік Польської академії медичних наук і Всесвітньої академії медицини ім. Альберта Швейцера, кавалер Золотої медалі ім. Альберта Швейцера.

Володимир Леонідович все своє професійне життя працював на кафедрі, починаючи з клінічної ординатури та аспірантури, і очолював її з 1992 р. по 2009 р.

Відомий учений-психіатр, засновник наукової школи комплексного вивчення передхворобливих психічних змін і розладів, станів соціальної дезадаптації у молодих осіб. Багато поколінь лікарів пам’ятають психіатрію саме завдячуючи Володимиру Леонідовичу, його ставленню, широкому погляду на життя, оптимізму і нескінченній енергії, якою він щедро ділився зі своїми учнями та колегами.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щире співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Володимира Леонідовича назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Вадима Володимировича Яворського (26.09.1963–03.01.2024)

3 cічня 2024 р. на 61-му році пішов з життя доцент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та дитячої анестезіології Харківського національного медичного університету Вадим Володимирович Яворський.

Вадим Володимирович свій трудовий шлях розпочав у 1992 р. асистентом кафедри факультетської хірургії Харківського медичного університету. З грудня 2002 р. працював на посаді директора КНП ХОР «Обласний центр служби крові».

З 2012 р. був доцентом кафедри анестезіології, інтенсивної терапії, трансфузіології та гематології Харківської медичної академії післядипломної освіти. З 2022 р. став доцентом кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та дитячої анестезіології Харківського національного медичного університету, активно займався викладацькою діяльністю.

До самої смерті Вадим Володимирович виконував свій професійний обов’язок перед країною та людьми, у нашій пам’яті він назавжди залишиться справедливою, доброю та чесною людиною, доброзичливим колегою, професіоналом своєї справи.

Передчасна смерть Вадима Володимировича Яворського – це непоправне горе для його рідних, близьких, друзів і колег, усіх, хто його знав, любив та шанував, нехай добрий, світлий спомин про Вадима Володимировича назавжди залишиться у наших серцях.

Ректорат, профспілкова організація, колектив університету і співробітники кафедри висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Вадима Володимировича Яворського.

Світлої пам’яті Ольги Анатоліївни Омельченко (18.01.1947–20.12.2023)

20 грудня 2023 р. перестало битися серце Ольги Анатоліївни Омельченко – кандидата медичних наук, доцента кафедри патологічної анатомії Харківського національного медичного університету, лікаря-патологоанатома вищої категорії.

Ольга Анатоліївна працювала на кафедрі все своє життя, починаючи з клінічної ординатури. Під керівництвом професора А.Ф. Яковцової вона захистила кандидатську дисертацію. Протягом багатьох років була незмінним та висококваліфікованим завучем кафедри.

Ольга Анатоліївна дуже любила студентську молодь, була не тільки вчителем, а й вихователем та наставником студентів. Вона зробила дуже великий внесок у методичне забезпечення кафедри – від створення методичної літератури до поповнення макромузею та колекції мікропрепаратів. Серйозно займалася науковою роботою і є автором більш ніж 350 наукових праць. Ольга Анатолівна була активним членом Асоціації патологоанатомів України та Харківського товариства патологоанатомів, незмінним секретарем опорних кафедр ХНМУ.

Усі, хто працював та спілкувався з Ольгою Анатоліївною поважали та любили її.

Ректорат, співробітники Харківського національного медичного університету, колеги по кафедрі патологічної анатомії та учні глибоко сумують з приводу смерті талановитого педагога і лікаря Ольги Анатоліївни Омельченко.

Світла пам’ять про Ольгу Анатоліївну назавжди збережеться в наших серцях.

Світлої пам’яті Віталія Івановича Сіпітого (11.11.1939–07.12.2023)

7 грудня 2023 року пішов з життя колишній завідувач кафедри нейрохірургії Віталій Іванович Сіпітий

Віталій Іванович народився 11 листопада 1939 року на Сахновщині Харківська область. У 1961 р. закінчив Харківський державний медичний інститут.

Трудовий шлях лікаря почав у селищі Велика Писарівка Сумської області (1961–1965рр.). З 1965 по 1970 р. працював молодшим, а потім старшим науковим співробітником відділу нейрохірургії Харківського НДІ неврології і психіатрії. У 1971 р. В.І. Сіпітий був зарахований доцентом курсу нейрохірургії на кафедрі нервових хвороб Харківського медичного інституту.

У 1988 р. Віталій Іванович організував Обласний нейрохірургічний центр на базі Обласної клінічної лікарні м. Харкова, якій є клінічною базою кафедри нейрохірургії ХНМУ. У 1990 р. В.І. Сіпітий став завідувачем вперше створеної в Харківському медичному інституті кафедри нейрохірургії. За короткий час Віталій Іванович підготував свою наукову школу нейрохірургів та викладачів кафедри нейрохірургії.

За значний особистий внесок у розвиток нейрохірургії в Україні у 1998 р. В.І. Сіпітому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки техніки». У 1999 році за видатні наукові та педагогічні досягнення нагороджено орденом Ярослава Мудрого, а у 2005 р. – орденом Святого Володимира АН ВО України.

Віталій Іванович був доброю та чуйною людиною, кваліфікованим спеціалістом та мудрим керівником.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щире співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Віталія Івановича назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Ольги Василівни Плахтій (20.05.1956–05.12.2023)

5 грудня 2023 року пішла з життя старша лаборантка кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я ХНМУ Ольга Василівна Плахтій.

Ольга Василівна була випускницею виробничого відділення біологічного факультету Харківського державного університету ім. М. Горького (нині Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна).

Понад 25 років Ольга Василівна присвятила роботі на кафедрі, була чудовою людиною, ветераном праці, енергійною та кваліфікованою фахівчинею. Ольгу Плахтій поважали і співробітники, і здобувачі вищої освіти. Вона була справною співробітницею, завжди приязно ставилася до колег і відповідально до дорученої справи і завдань.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щире співчуття рідним та близьким померлої. Світла пам’ять про колежанку, мудру, доброзичливу та авторитетну людину житиме вічно в серцях колег Ольги Василівни Плахтій.

Світлої пам’яті Вікторії Олександрівни Савоськіної (09.05.1965–27.11.2023)

27 листопада 2023 року пішла з життя професорка кафедри дерматовенерології та хірургічної дерматології ННІ ПО ХНМУ Вікторія Олександрівна Савоськіна.

Вікторія Савоськіна закінчила Харківський медичний інститут, потім все життя працювала в Харківській медичній академії післядипломної освіти і останній рік – в Харківському національному медичному університеті. Упродовж 23 років вона була завучкою кафедри.

Вікторія Олександрівна все своє життя присвятила викладацькій і клінічній роботі й була прекрасною педагогинею, кваліфікованою лікаркою, енергійною людиною, чуйною і надійною колежанкою для кожного, хто мав щастя працювати поруч із нею.

Світла пам’ять про фахову педагогиню і лікарку, мудру, доброзичливу та авторитетну людину житиме вічно в серцях колег і учнів Вікторії Олександрівни Савоськіной.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щире співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Вікторію Олександрівну назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Олександра Михайловича Шаповала (12.11.1938–21.11.2023)

21 листопада 2023 року на 85-му році пішов з життя завідувач кафедри фізичного виховання та здоров’я (1985–2008) Олександр Михайлович Шаповал.

Олександр Михайлович закінчив Харківський педагогічний інститут ім. Г.С. Сковороди і все життя працював за спеціальністю.

Упродовж 23 років очолював кафедру фізичного виховання та здоров’я. Працював проректором з адміністративно-господарської роботи ХНМУ.

Олександр Михайлович своє життя присвятив викладацькій роботі й був прекрасним педагогом, справедливим керівником, енергійною людиною, чуйним другом і надійним колегою для кожного, хто мав щастя працювати поруч із ним.

Пам’ять про педагога і наставника, мудру, доброзичливу та авторитетну людину житиме вічно в серцях колег і учнів Олександра Михайловича Шаповала.

Світлої пам’яті Інни Федорівни Костюк (13.07.1937–7.11.2023)

7 листопада 2023 року у віці 86 років пішла з життя професорка, докторка медичних наук, заслужена діячка науки і техніки України Інна Федорівна Костюк. Пані Інна очолювала кафедру внутрішніх та професійних хвороб Харківського національного медичного університету з моменту її заснування у 1977 р. протягом понад 30 років.

Уся трудова діяльності Інни Федорівни – блискучого лікаря, вченого, педагога була нерозривно пов’язана з Харківським національним медичним університетом і науковою школою Л.Т. Малої. Інна Федорівна завжди була взірцем відданості своїй професії та мудрості.

Уся трудова діяльність Інни Костюк була пов’язана з високою благородною місією служіння людям. За роки роботи Інна Федорівна підготувала цілу плеяду вчених (кандидатів та докторів наук), стала співавторкою національних підручників з внутрішньої медицини та професійних хвороб трьома мовами, за якими навчаються як вітчизняні, так і іноземні студенти. У повсякденному спілкуванні Інна Федорівна давала колегам заряд енергії, допомагала кожному набути цінного досвіду, яким вона щедро ділилася.

Ректорат, співробітники кафедри і колектив Харківського національного медичного університету виражають щире співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Інну Федорівну назавжди збережеться у наших серцях.

Світлої пам’яті Віктора Володимировича Ніконова (21.12.1955–30.08.2023)

30 серпня 2023 року на 68-му році пішов з життя доцент кафедри стоматології дитячого віку та імплантології, декан стоматологічного факультету Харківського національного медичного університету (2006–2023) Віктор Володимирович Ніконов.

Віктор Володимирович розпочав науково-педагогічну діяльність у 1981 р. на посаді асистента кафедри стоматології дитячого віку Харківського медичного інституту, після закінчення стоматологічного факультету Львівського державного медичного інституту і клінічної ординатури зі стоматології дитячого віку того ж інституту. З 1980 по 1981 р. працював старшим лаборантом кафедри терапевтичної стоматології ХМІ. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію та отримав ступень кандидата медичних наук. З 1991 р. обіймав посаду доцента кафедри стоматології дитячого віку. З 2006 р. протягом 17 років очолював деканат стоматологічного факультету.

У нашій пам’яті Віктор Володимирович назавжди залишиться справедливою, доброю та чесною людиною, доброзичливим колегою, професіоналом своєї справи, який керувався принципом служіння людині, громаді, суспільству.

Передчасна смерть Віктора Володимировича – це непоправне горе для його рідних, близьких, друзів і колег.

Ректорат, профспілкова організація, колектив університету і співробітники кафедри стоматології дитячого віку та імплантології висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Віктора Володимировича Ніконова.

Світлої пам’яті Віктора Миколайовича Погорєлова (19.04.1948–25.08.2023)

25 серпня 2023 року перестало битися серце терапевта, пульмонолога, вченого, вчителя, який мав величезний педагогічний та клінічний досвід – доцента Віктора Миколайовича Погорєлова.

Віктор Миколайович був талановитим лікарем, викладачем та науковцем, що більшу частину трудового шляху присвятив Харківському національному медичному університету. Він був особистістю, яку поважали всі, хто його добре знав і хто безпосередньо з ним працював пліч-о-пліч.

Колектив кафедри внутрішніх та професійних хвороб знав Віктора Миколайовича виключно як високопорядну, чесну, відповідальну, віддану медицині людину. У повсякденній роботі Віктор Миколайович був прикладом сумлінного і благородного ставлення до справи. Він завжди залюбки ділився досвідом з колегами та молодим поколінням майбутніх лікарів. Віктор Миколайович завжди буде для нас прикладом щирої відданості медичній науці та практиці.

Колектив університету, ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри внутрішніх та професійних хвороб глибоко сумують й співчувають родині та близьким з приводу смерті Віктора Миколайовича Погорєлова. Світла пам’ять про Віктора Миколайовича назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто його знав.

Світлої пам’яті Козачок Оксани Вікторівни (18.01.1980–19.08.2023)

19 серпня 2023 року на 43-му році життя стрімка важка хвороба передчасно зупинила серце Оксани Вікторівни Козачок, бібліографа 1-ї категорії Наукової бібліотеки.

Оксана Вікторівна народилася 18 січня 1980 року в м. Харків. Закінчила Харківську державну академію культури у 2001 р., в Науковій бібліотеці працювала з 2018 року, зарекомендувала себе як кваліфікований спеціаліст, швидко вчилася, освоїла цифрові технології, працювала над збереженням бібліотечного фонду та оцифруванням рідкісних та цінних видань.

Оксана Вікторівна була сумлінною, відповідальною і чуйною колежанкою, комунікабельною і енергійною людиною, брала участь у творчих та спортивних заходах.

Світла пам’ять про Оксану Вікторівну Козачок назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто її знав.

Колектив університету, ректорат, профспілкова організація, співробітники Наукової бібліотеки глибоко сумують та співчувають родині й колегам з приводу смерті Оксани Вікторівни Козачок.

Світлої пам’яті Єгора Валерійовича Желніна (11.01.1975–17.08.2023)

Єгор Желнін – випускник стоматологічного факультету Харківського національного медичного університету, який він закінчив з відзнакою.

Після закінчення вишу Єгор працював хірургом-стоматологом, а останні три роки життя він працював доцентом кафедри стоматології ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Він був небайдужою людиною, відповідальним, чуйним, завжди усміхненим та щирим другом, колегою, сім’янином, його поважали учні, колеги та друзі.

Єгор Желнін був капітаном медичної служби ЗСУ у запасі, вступив до лав територіальної оборони Харківщини у перший день широкомасштабного російського вторгнення.

Він мужньо боронив нашу волю та героїчно загинув 17 серпня 2023 року на Бахмутському напрямку.

Колектив університету глибоко сумує за загиблим та висловлює слова підтримки і щирого співчуття родині загиблого, друзям і колегам.

Схиляємо голови у глибокій скорботі й вшановуємо пам’ять справжнього патріота і мужнього сина своєї країни! Герої не вмирають!

Світлої пам’яті Владислава Вадимовича Титаренка (13.09.1994–05.08.2023)

Владислав Титаренко закінчив Харківський національний медичний університет у 2018 р. з відзнакою, обравши для себе спеціальність хірурга. Він був світлою і чуйною людиною, усміхненим і щирим другом.

Владислав загинув при бомбардуванні Куп’янського пункту переливання крові, виконуючи свій професійний обов’язок і рятуючи життя нашим військовим. Пішов з життя молодий, розумний, кмітливий, справжній фахівець, який обрав хірургію за покликом серця і нікому не відмовляв у допомозі.

Колектив медичного вишу сумує з приводу загибелі свого випускника та висловлює слова підтримки і щирі співчуття родині загиблого, його друзям і колегам.

Низький уклін і наша шана герою! Слава Україні!

Світлої пам’яті Ладної Ірини В’ячеславівни (07.12.1963–10.06.2023)

10 червня 2023 р. в результаті тривалої хвороби передчасно пішла з життя доцентка кафедри анатомії людини Ладноа Ірина В’ячеславівна.

Ірина В’ячеславівна у 1986 р. закінчила Харківський медичний інститут та отримала кваліфікацію лікаря. З 1994 р. стала кандидаткою медичних наук, а у 2011 р. отримала звання доцента кафедри анатомії людини.

Ірина В’ячеславівна була талановитим викладачем та науковцем, у ході своєї діяльності підготувала безліч майбутніх фахівців як для рідної країни, так і для країн далекого зарубіжжя.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри анатомії людини висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Ірини Ладної. Світла пам’ять про неї назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів. Вічна пам’ять тобі, вчитель і науковець!

Світлої пам’яті Андрія Мельника (24.01.1990–5.05.2023)

У Бахмуті під час виконання бойового завдання загинув військовий Андрій Мельник.

Андрій закінчив Харківський національний медичний університет, отримав професію лікаря-стоматолога. До Збройних сил України він долучився з початку повномасштабного вторгнення. Служив бойовим медиком, заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення 2-ї стрілецької роти.

Андрій був творчою, харизматичною, чуйною, щирою і безмежно талановитою людиною. Хлопець захоплювався музикою, був гітаристом і вокалістом, мав дивовижний дар до створення власної авторської музики.

Ректорат та колектив Харківського національного медичного університету висловлюють щирі співчуття родині, друзям та колегам Андрія. Він залишиться в нашій пам’яті як добрий товариш і надійний друг, прекрасний чоловік і син.

Схиляємо голови у глибокій скорботі й вшановуємо пам’ять справжнього патріота і мужнього сина своєї країни!

Фото: Костянтин Козак Новаленко

Світлої пам’яті Сергія Григоровича Демяника (28.08.1946–21.03.2023)

21 березня 2023 року після тривалої хвороби пішов з життя полковник медичної служби, доцент кафедри медицини катастроф та військової медицини Сергій Григорович Демяник.

Сергій Григорович присвятив все своє життя військовій службі. Після закінчення лікувального факультету Кубанського медичного інституту за фахом лікар-лікувальник його було призначено начальником медичного пункту – лікарем військової частини в м. Тихорецьку Північно-Кавказького військового округу. Надалі він працював на посадах начальника медичного пункту, начальника медичної служби окремої ракетної бригади оперативно-тактичних ракет в Північному Казахстані, хірургом окремого медичного батальйону, начальником медичної служби мотострілкового полка, заступником начальника госпіталю по лікувальній частині в м. Уссурійську Далекосхідного військового округу, начальником медичної служби з’єднання в м. Лубни Полтавської області Київського військового округу. У складі військовослужбовців українського контингенту в Афганістані Сергій Григорович проходив службу на посадах радника: начальника медичної служби піхотної дивізії, начальника медичної служби армійського корпусу, начальника медичної служби зони «Північ». За надання кваліфікованої медичної допомоги пораненим в польових умовах був нагороджений численними орденами та почесними відзнаками.

З 1987 року С.Г. Демяник розпочав свою трудову діяльність в Харківському медичному інституті на посаді начальника кафедри військової підготовки та обіймав цю посаду до 2022 року. За ці роки значно розширилася матеріально-технічна база кафедри, відбулося удосконалення методики викладання військово-спеціальних дисциплін, організації медичного забезпечення в умовах надзвичайного стану.

Сергій Григорович був енергійною людиною, чудовим наставником молоді, відповідальним і дисциплінованим співробітником, щирим і чуйним колегою.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри медицини катастроф та військової медицини висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Сергія Демяника. Світла пам’ять про Сергія Григоровича назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.

Світлої пам’яті Ігоря Олеговича Філімонова (1991–2023)

На початку 2023 року в бою під Бахмутом загинув медик-стрілець, сержант ЗСУ Ігор Олегович Філімонов.

Ігор навчався на IV медичному факультеті Харківського національного медичного університету протягом 4-х років. Закінчити медичний виш йому завадила російська агресія, яка розпочалася в 2014 році, й Ігор став на захист нашої держави.

За свою військову відвагу і звитягу Ігор нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медалями «Учасник бойових дій», «За оборону рідної держави», «За жертовність і любов до України», медаллю святого великомученика Юрія Переможця та нагрудним знаком «За відвагу в службі».

Колектив університету глибоко співчуває родині, друзям, колегам та бойовим товаришам загиблого. Ігор Філімонов був справжнім героєм і поліг в бою, захищаючи суверенітет і незалежність нашої країни.

Низький уклін і наша шана герою! Слава Україні!

Світлої пам’яті Романа Валентиновича Булгакова (16.10.1958–24.02.2023)

24 лютого 2023 року на 65-му році пішов з життя сторож головного навчального корпусу Роман Валентинович Булгаков.

Роман Валентинович народився 16 жовтня 1958 р. у м. Харкові. Він закінчив Харківський політехнічний інститут у 1981 році за спеціальністю інженер-механік, деякий час працював у ЖСК «Техніка» слюсарем-сантехніком, а з 2006 р. почав трудовий шлях в Харківському національному медичному університеті.

Роман Валентинович був сумлінним і відповідальним працівником, чуйним колегою. Він мав творче натхнення, захоплювався живописом з дитинства, малював художні картині і неодноразово друкував їх на шпальтах університетського Альманаху «Початок століття». З 2000 р. був членом Харківського обласного творчого об’єднання вільних художників «Веселка».

Колектив університету, ректорат, профспілкова організація глибоко сумують з приводу передчасної смерті Романа Валентиновича Булгакова та щиро співчувають його друзям і колегам. Світла пам’ять про Романа Валентиновича назавжди збережеться в наших серцях.

Світлої пам’яті Євгена Волкова (1987–2023)

Євген Волков у 2010 році закінчив ІІІ медичний факультет («Педіатрія») Харківського національного медичного університету.

Євген був добрим, веселим і щирим. Після закінчення медичного вишу працював медиком Дергачівського відділення швидкої допомоги, а у 2019 році пішов захищати Батьківщину в зоні ООС.

12 січня 2023 року Дергачівщина попрощалася з Євгеном Волковим, начальником медичного пункту 22-го Окремого мотопіхотного батальйону, який трагічно загинув внаслідок російського ракетного удару на одному з напрямків фронту. Євгену Волкову було 35 років.

Колектив медичного університету пишається своїм випускником та вшановує його світлу пам’ять. Ми глибоко співчуваємо родині загиблого, його друзям та побратимам.
Пам’ять про хоробрість Євгена, його любов до людей, готовність прийти на допомогу завжди залишиться у наших серцях.

Світлої пам’яті Олени Іванівни Самарської (08.03.1950–27.01.2023)

24 січня 2023 року пішла з життя Олена Іванівна Самарська.

Олена Іванівна народилась 8 березня 1950 року в м. Харків. У 1973 році закінчила Харківський медичний інститут. Трудовий шлях Олени Іванівни тісно пов’язаний з Харківським національним медичним університетом, де вона працювала клінічним ординатором, аспірантом, асистентом, доцентом кафедри акушерства та гінекології № 2 протягом 37 років.

Саме в стінах ХНМУ вона сформувалась як вчений, клініцист та педагог. Вона є автором та співавтором понад 60 наукових праць.

Світла пам’ять про Олену Іванівну Самарську – вченого, вчителя, чуйну людину – назавжди збережеться в серцях рідних, колег, друзів та всіх, хто її знав.

Колектив університету, ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри акушерства та гінекології №2 глибоко сумують та співчувають родині й колегам з приводу смерті Олени Іванівни Самарської.

Світлої пам’яті Петра Омеляновича Носатенка (06.09.1939–11.01.2023)

11 січня 2023 року пішов з життя колишній викладач кафедри гігієни та екології № 2 доцент Петро Омелянович Носатенко.

Петро Омелянович за часи роботи в нашому закладі працював на кафедрах гігієнічного спрямування під керівництвом професорів М.П. Воронцова, Г.І. Євтушенка, М.В. Кривоносова, які у різни роки очолювали кафедри загальної гігієни, комунальної гігієни і гігієни дітей та підлітків, гігієни праці та комунальної гігієни.

Увесь свій професійний шлях П.О. Носатенко займався питаннями наукових досліджень гігієнічних проблем, впровадженням у практику охорони здоров’я результатів цих досліджень, розробкою науково-гігієнічних рекомендацій та інформаційних листів.

Під головуванням професора М.П. Воронцова Петро Омелянович досліджував ланцюги нейрогормонального механізму фотобіологічних реакцій та гігієнічного значення практичного використання ультрафіолетового випромінювання. У 1974 р. П.О. Носатенко захистив кандидатську дисертацію «Організація санітарно-гігієнічних умов і режиму праці жінок, що працюють у швацькому виробництві».

На кафедрі професора Г.І. Євтушенка Петро Омелянович брав активну участь у вивченні різних аспектів гігієни праці, питань гігієни при впровадженні у виробництво нових технологічних процесів, нових технічних засобів, видів праці тощо. У 1978 р. йому було доручено викладати новий курс радіаційної гігієни, згодом він почав викладати цей курс для лікарів-інтернів.

Останні роки своєї трудові діяльності П.О. Носатенко викладав курси гігієни праці та радіаційної гігієни на кафедрі, яку очолював професор М.В. Кривоносов. Його роботу завжди дуже високою оцінювали керівництво та колеги. Петро Омелянович був відповідальним членом колективу, підтримував добрі відносини з колегами і студентами. Будь-хто з членів колективу міг розраховувати як на нього самого, так і на його допомогу і знання, він користувався заслуженою повагою.

Колектив університету, ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри гігієни та екології № 2 глибоко сумують та співчувають родині й колегам з приводу смерті Петра Омеляновича Носатенка. Світла пам’ять про Петра Омеляновича назавжди збережеться в серцях його рідних і колег.

Світлої пам’яті Владислави Валентинівни Черних (28.06.1994–28.12.2022)

28 грудня під час виконання бойового завдання загинула медикиня, випускниця Харківського національного медичного університету Владислава Валентинівна Черних.

Владислава закінчила медичний університет у 2017 році з відзнакою. Вона навчалася з великим запалом, була принциповою та мала велику силу волі. Про це свідчить її бажання від початку російської агресії стати до лав добровольчого підрозділу «Хартія», щоб бути там, де вона зі своїми знаннями та вміннями може зробити найбільше для своєї країни.

Колектив медичного університету пишається своєю випускницею та вшановує її світлу пам’ять у своїх серцях назавжди. Ми глибоко співчуваємо родині загиблої, сім’ї почесного ректора НФаУ Валентина Петровича Черних, друзям, колегам та бойовим товаришам, а також колективу Національного фармацевтичного університету, аспіранткою якого вона була.

Вічна пам’ять вірній і гідній дочці українського народу Владиславі Черних, яка загинула за свободу і незалежність своєї Батьківщини!

Світлої пам’яті Олександра Сергійовича Масловського (24.09.1965–20.11.2022)

20 листопада 2022 року внаслідок загострення хронічної хвороби пішов з життя доцент кафедри ортопедичної стоматології Харківського національного медичного університету Олександр Сергійович Масловський.

Олександр Сергійович народився 24 вересня 1965 року в місті Харкові в сім’ї спадкових лікарів. Його батько Сергій Юрійович Масловський (07.06.1940–07.08.2016), професор, завідувач кафедри анатомії з 1986 до січня 1996 року; 10 січня 1996 року – завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології. Мати Лариса Олексіївна Михайлик – доцентка кафедри патологічної анатомії Харківської медичної академії післядипломної освіти лікарів. Дід за материнською лінією Олексій Феодосійович Михайлик (міський голова м. Харків (1953–1960), одна з вулиць міста Харкова названа на його честь.

У 1983 р. Олександр Масловський почав навчання на стоматологічному факультеті Харківського медичного інституту, який закінчив з відзнакою в 1988 р. У період з 1988 по 1990 роки навчався в клінічній ординатурі на кафедрі ортопедичної стоматології Українського інституту удосконалення лікарів.

У 1990 – 1992 рр. працював на посаді лікаря стоматолога-ортопеда МСЧ заводу ім. Т.Г. Шевченка міста Харкова.

У 1992 р. Олександр Сергійович почав працювати на посаді асистента кафедри ортопедичної стоматології ХМІ. 23 грудня 2004 року він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за темою: «Индивидуальная изменчивость коронок передних зубов человека».

З 2006 року працював на посаді доцента кафедри, того ж року йому було присвоєно вчене звання доцента. Має 33 наукових праці та патент України на винахід.
Багато поколінь медиків пам’ятають Олександра Сергійовича життєрадісним і товариським – таким він і залишиться в наших серцях назавжди.

Ректорат, профспілкова організація співробітників, деканат стоматологічного факультету, колектив кафедри та студенти Харківського національного медичного університету глибоко сумують через завчасну втрату Олександра Сергійовича Масловського.

Пам’ять про Олександра Сергійовича назавжди залишиться в наших серцях.

Світлої пам’яті Євгена Олександровича Голова (13.07.1951–03.10.2022)

03 жовтня 2022 року після тривалої хвороби пішов з життя заступник завідувача кафедри медицини катастроф та військової медицини підполковник Євген Олександрович Голов.

Євген Олександрович народився в родині військовослужбовця й продовжив сімейну традицію, вступивши до Харківського гвардійського вищого танкового командного училища, яке закінчив із золотою медаллю. Він служив командиром танкового взводу в 17-й Гвардійській танковій дивізії, потім командиром взводу курсантів училища, в якому навчався сам.

З 1979 року розпочав свою трудову діяльність в Харківському медичному інституті викладачем військової кафедри. Деякий час обіймав посаду головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної та кадрової роботи Головного управління праці та соціального захисту населення ХОДА, а потім повернувся до роботи на кафедрі медицини катастроф та військової медицини ХНМУ. У 1984 р. закінчив із відзнакою Вищі офіцерські курси.

Євген Олександрович був творчою і енергійною людиною, відповідальним і дисциплінованим співробітником, щирим і чуйним колегою.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри медицини катастроф та військової медицини висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Євгена Голова. Світла пам’ять про Євгена Олександровича назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.

Світлої пам’яті Галини Федорівни Катурової (30.10.1936–24.07.2022)

24 липня 2022 р. після тяжкої хвороби пішла з життя заслужена професорка ХНМУ, професорка кафедри терапевтичної стоматології Галина Федорівна Катурова.

Життя Галини Федорівни було нерозривно пов’язане з Харківським національним медичним університетом. Після закінчення з відзнакою Харківського державного медичного стоматологічного інституту в 1959 р. Галина Федорівна працювала у практичній охороні здоров’я: завідувала дитячим відділенням обласної стоматологічної поліклініки. У 1972 р. після закінчення аспірантури в Українському інституті вдосконалення лікарів вона захистила кандидатську дисертацію «Діагностика пульпітів молочних зубів». З грудня 1979 р. стала фундатором кафедри терапевтичної стоматології ХМІ та впродовж 25 років (1979–2004 р.) була її очільницею.

Протягом багатьох років Галина Федорівна була заступником голови Харківського осередку Асоціації стоматологів України, обіймала посаду голови методичної комісії стоматологічного факультету. З 2011 р. Г.Ф. Катурова стала Почесною професоркою ХНМУ, мала численні відзнаки МОЗ України, Управління охорони здоров’я Харківської облдержадміністрації, ГО АСУ, ректорату медичного вишу.

Під керівництвом Галини Федорівни створені навчальна, наукова і лікувальна бази кафедри терапевтичної стоматології. Увесь свій талант ученого, досвідченого клініциста, педагога і вихователя щедро і з великою любов’ю до останніх днів віддавала Галина Федорівна Катурова благородній справі – підготовці лікарів-стоматологів України та зарубіжних країн.

Ректорат, профспілкова організація ХНМУ, співробітники кафедри, випускники та студенти стоматологічного факультету зі скорботою висловлюють співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Галину Федорівну назавжди залишиться в наших серцях.

: Катурова Г.Ф.

Світлої пам’яті Ігоря Сергійовича Єгунова (03.02.1993–02.05.2022)

2 травня 2022 за трагічних обставин пішов з життя старший лаборант кафедри стоматології Харківського національного медичного університету Ігор Сергійович Єгунов.

Ігор Сергійович у 2014 році закінчив стоматологічний факультет медичного вишу та надалі сумлінно працював старшим лаборантом на кафедрі стоматології ХНМУ. Він був кваліфікованим фахівцем, відповідальним та надійним працівником, якісно виконував свої обов’язки, був щирою та доброю людиною.

З перших днів після російського вторгнення в Україну Ігор Сергійович поповнив лави волонтерів. Він активно допомагав як цивільному населенню, так і військовим ЗСУ.

Ректорат, профспілкова організація співробітників та колектив університету зі скорботою висловлює співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять про Ігоря Сергійовича Єгунова назавжди залишиться в наших серцях.

Світлої пам’яті Бориса Євгеновича Сігаєва

6 квітня 2022 року після тривалої хвороби пішов з життя доцент кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології Борис Євгенович Сігаєв.

Протягом 39 років Борис Євгенович працював викладачем кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології, а загальний стаж його трудової діяльності складає 52 роки.

Б.Є. Сігаєв був досвідченим педагогом та наставником у своїй професії для студентів, інтернів клініки дитячої хірургії та курсантів післядипломної освіти.

Борис Євгенович курирував відділення планової хірургії, ургентного та боксованого відділень у КНП ХОР ОДКЛ № 1. Він виконував практично весь обсяг оперативних втручань при ургентній патології у дітей. Крім того, багато років відповідав за лікувальну роботу на кафедрі, протягом тривалого часу був обласним дитячим хірургом Харківської області.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри дитячої хірургії та дитячої анестезіології глибоко сумують з приводу смерті Бориса Євгеновича Сігаєва й висловлюють щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про Бориса Євгеновича назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.

Світлої пам’яті Миколи Миколайовича Пітенька (18.12.1937–06.02.2022)

6 лютого 2022 року пішов з життя професор кафедри патологічної анатомії Микола Миколайович Пітенько.

Усе професійне життя Миколи Івановича було пов’язане з медичним вишем, до якого він вступив у 1957 р. на спеціальність «Педіатрія». По закінченню Харківського медичного інституту в 1963 р. був зарахований аспірантом патологічної анатомії, після завершення якої став асистентом кафедри.

Микола Іванович пройшов шлях від асистента до професора кафедри й присвятив усе своє життя педагогічній діяльності, науці та освітянській діяльності. Його науковий доробок складався з 2-х монографій та посібників, 171 наукових праць та 2-х винаходів.

Микола Миколайович був блискучим лектором і викладачем, він знаходив індивідуальний підхід до кожного здобувача освіти, адже викладав не тільки вітчизняним, а й іноземним студентам. Мав великий педагогічний та науковий досвід, яким залюбки ділився з молодим поколінням майбутніх медиків.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри патологічної анатомії та колеги глибоко сумують з приводу смерті Миколи Миколайовича Пітенька й висловлюють щирі співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про Миколу Івановича назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.

Світлої пам’яті Миколи Івановича Пилипенка (09.05.1937–01.02.2022)

1 лютого 2022 року пішов з життя член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки, д-р мед. наук, професор кафедри радіології та радіаційної медицини Микола Іванович Пилипенко.

Усе життя Миколи Івановича від моменту вступу до останньої хвилини було пов’язане з медичним вишем, де за час своєї трудової діяльності він зробив чимало для розвитку медичної науки.

Своє професійне життя професор М.І. Пилипенко присвятив розвитку вітчизняної медичної науки за спеціальністю «Медична радіологія та радіаційна онкологія». Він був визначним ученим не тільки в межах України, але й за кордоном, адже за роки своєї наукової та лікувальної роботи запропонував нові методи радіологічної діагностики захворювань серця та нирок, лікування легень і грудної залози.

Микола Іванович Пилипенко був вдумливим керівником та талановитим організатором. Він понад 35 років завідував кафедрою радіології і радіаційної медицини, більше 25 років обіймав посаду директора державної установи «Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор’єва», був засновником і почесним головою Українського Товариства радіаційної онкології. Микола Іванович – укладач української радіологічної терміносистеми, засновник і головний редактор науково-практичного видання «Український радіологічний журнал».

Видатний учений, організатор і педагог, Микола Пилипенко завжди буде для нас прикладом щирої відданості науці, уміння вести за собою учнів та захоплювати їх новими ідеями.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри радіології та радіаційної медицини, колеги глибоко сумують з приводу смерті Миколи Івановича Пилипенка та висловлюють глибокі щирі співчуття його рідним, близьким, колегам і учням. Світла пам’ять про Миколу Івановича назавжди залишиться в наших серцях.

Світлої пам’яті Дмитра Юрійовича Дончака (16.03.1961–30.01.2022)

30 січня передчасно пішов з життя директор КНП «Дергачівська центральна лікарня» Дергачівської районної ради, доцент кафедри громадського здоров`я та управління охороною здоров`я Дмитро Юрійович Дончак.

Дмитро Дончак народився 16 березня 1961 р. на Харківщині. У 1984 р. з відзнакою закінчив лікувальний факультет Харківського медичного інституту. Потім Дмитро Юрійович працював лікарем-хірургом клінічної лікарні № 26 м. Харкова, головним лікарем Вільшанської лікарні Дергачівського району Харківської області, заступником головного лікаря Дергачівської центральної лікарні, а з квітня 2002 р. – головним лікарем Дергачівської центральної лікарні Харківської області. З вересня 2007 р. – доцент кафедри громадського здоров`я та управління охороною здоров`я.

Дмитро Дончак захистив кандидатську дисертацію, мав вищу кваліфікаційну категорію з організації та управління охороною здоров`я, йому було присуджено звання «Заслужений лікар України».

Дмитро Юрійович був особистістю, яку поважали всі, хто його добре знав і хто безпосередньо з ним працював пліч-о-пліч.

Ректорат, профспілкова організація, співробітники кафедри громадського здоров`я та управління охороною здоров`я та колеги глибоко сумують з приводу передчасної смерті Дмитра Юрійовича Дончака та висловлюють найщиріші співчуття рідним і близьким. Світла пам’ять про щиру людину, працелюбного та талановитого організатора охорони здоров’я назавжди збережеться в серцях рідних, колег та друзів.

Світлої пам’яті Мiшра Кхушбу (16.04.2002–15.11.2021)

15 листопада 2021 року передчасно пішла з життя студентка ІI курсу VII факультету з підготовки іноземних студентів Навчально-наукового інституту з підготовки іноземних громадян ХНМУ за спеціальністю «Медицина» Мiшра Кхушбу (Індія).

Ректорат, співробітники й студенти глибоко сумують з приводу смерті Мiшра Кхушбу та висловлюють щирі співчуття її родині й близьким.

Світлої пам’яті Ігоря Анатолійовича Гарагатого (10.12.1955-23.10.2021)

23 жовтня 2021 року перестало битися серце хірурга-уролога, вченого, вчителя, керівника, видатної людини, яка мала колосальний досвід, знання та здійснила подвиг заради порятунку тисяч людей з різних куточків України і світу, професора Ігоря Анатолійовича Гарагатого. Його життєвий шлях став яскравим прикладом благородного служіння медицині, вірності своїм ідеалам та переконанням.

Ігор Анатолійович був блискучим хірургом, якій володів повним обсягом хірургічних втручань у галузі урології і абдомінальної хірургії. Він розробив ряд пластичних і реконструктивних операцій. Також вивчав і впроваджував застосування кишкової пластики для заміщення видаленого сечового міхура при його туберкульозному ураженні чи після цистектомії з приводу раку. Ігор Анатолійович став автором 13 оригінальних оперативних методик з цього приводу, що визнано фахівцями не лише в країні, а і за її межами.

Роботу завідувача відділення урогенітального туберкульозу Харківського обласного клінічного центру урології і нефрології ім. професора В.І. Шаповала Ігор Анатолійович поєднував з педагогічною діяльністю на кафедрі урології, нефрології та андрології ім. професора А.Г. Подрєза. Крім того, він виконував обов’язки завідувача кафедри, активно займався науковою діяльністю.

У повсякденній роботі в клініці Ігор Анатолійович був прикладом сумлінного і благородного ставлення до справи, до останнього він продовжував оперувати. На його рахунку величезна кількість врятованих життів, але важка хвороба передчасно зупинила велике серце знаного хірурга.

Ми будемо пам’ятати Ігоря Анатолійовича як мудрого керівника, людину, у якої колеги завжди отримували пораду, учні – знання, а пацієнти – допомогу і шанс на здорове життя. Його досвід і приклади самовідданих вчинків стануть у нагоді наступним поколінням лікарів.

Ректорат, профспілкова організація, колектив медичного вишу та колеги глибоко сумують з приводу передчасної смерті Ігоря Анатолійовича та висловлюють щирі співчуття родині покійного, поділяючи її горе. Розуміємо гіркоту втрати всіх, хто знав, любив і поважав Ігоря Анатолійовича Гарагатого.