Сто років рентгенологу І.Ф. Бодні

Жовтневий випуск «Пам’ятних сторінок ХНМУ» презентує серед видатних особистостей рентгенолога Ігоря Федоровича Бодню, якому цього року виповнилося б 100 років. Це ще один представник тієї когорти видатних викладачів Харківського медичного інституту, які були ветеранами Другої світової війни, після її закінчення відбудовували інститут і одночасно оволодівали спеціальностями, а згодом своєю працею набували йому авторитету кращого вищого навчального закладу України.

А що ж це була за особистість, кого численні ученики у своїх спогадах називають «Унікальний спеціаліст», «Легендарний лектор», «Одна з найсвітліших голів серед викладачів».

Ми згадаємо лише окремі епізоди з життя цієї людини, які запозичили з так званої мемуарної літератури – спогадів, листів, документів.

Ігор Бодня народився у родині службовців 12 жовтня 1923 р. у с. Афанасіївка Перещепинського району Дніпропетровської області. У 1940 р. закінчив середню школу із золотою медаллю і до початку війни встиг рік провчитися в Одеському інституті інженерів водного транспорту.

У лютому 1942 р. закінчив Артдивізіон при Новочеркаському кавалерійському училищі і був направлений у 2-й Гвардійський кавалерійський корпус, у складі якого до кінця війни був командиром мінометної батареї.

Бойовий шлях лейтенанта І.Ф. Бодні: від Москви через Брянські і Смоленські ліси, через Білорусію і Західну Україну на Польщу, визволення Варшави, від ріки Вісли через Померанію до ріки Одер. Брав участь у Берлінській операції і закінчив війну на березі ріки Ельби. А було йому лише 22 роки.

До Харківського медичного інституту орденоносець Ігор Бодня вступив «з легкої руки» старшої сестри, яка сама подала його документи у приймальну комісію. Але вчився він охоче, з інтересом, брав участь у заняттях наукових гуртків. Разом з іншими студентами працював на відбудові морфокорпусу ХМІ – головного корпусу теперішнього ХНМУ.

У 1954 р. Ігор Бодня з відзнакою закінчив інститут, був залишений для наукової роботи, обравши спеціалізацію в субординатурі на кафедрі рентгенології, згодом захистив кандидатську дисертацію, став доцентом, завідувачем кафедри рентгенології та радіології ХМІ.

Ігор Федорович був неперевершеним вчителем, про якого з любов’ю і вдячністю говорять його учні. Онук професора М.С. Бокаріуса – Л.В. Бокаріус, який навчався у ХМІ, згадуючи про тих, хто «залишив добрий слід в його душі і долі», називає І.Ф. Бодню «найсвітлішою головою серед викладачів». Директор медичного центру «Інститут здоров’я» О.Н. Похвалій згадує Ігоря Федоровича як унікального спеціаліста, педагога і людину. Він пише: «Студенти з цікавістю ходили на його лекції, постійно очікуючи якихось неординарних висловлювань, повчань, педагогічних історій. Інтерес до лектора дозволяв легко засвоювати предмет, який він викладав».

І.Ф. Бодня започаткував медичну династію. Його дружина – О.В. Виноградова – теж ветеран війни, майже все життя працювала старшим науковим співробітником НДІ медрадіології ім. С.П. Григор’єва. Донька Катерина Бодня – професорка, заслужена діячка науки і техніки України, завідувачка кафедри інфекційних хвороб, дитячих інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології. Онук Ігор Бодня – доцент кафедри інфекційних хвороб. Усі вони свого часу навчалися у нашому медичному виші.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева