Перший викладач терапії у Харківському університеті
Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету
Для викладання терапії в Харківському університеті було запрошено доктора медицини професора Вільгельма Федоровича Дрейсіга. Син директора соляних заводів у Пруссії, уродженець прусського міста Галле, він вступив у 1787 р. на медичний факультет університету у цьому місті, де вивчав філософію, математику, історію, фізику, хімію і особливо медичні науки. Після його закінчення він займався практикою у клінічному інституті університету та інших лікарнях. У 1793 р. вирушив до Ерфурту, де склав суворий іспит для отримання місця екстраординарного професора і блискуче захистив дисертацію на ступінь доктора медицини під назвою De ophtalmia neonatorum.
Військові обставини того часу змусили його залишити Ерфурт і, отримавши дозвіл лікарського відділення Лейпцизького університету на право вільної практики, він 14 років займався нею в різних містах Німеччини, зокрема у військовій фортеці Кенігштедт. За цей час ним було видано «Ручну книгу патології хронічних хвороб», «Ручну книгу лікарської діагностики», «Ручну книгу лікарської клініки» та ін.
14 вересня 1805 р. радою Харківського університету В. Дрейсіга було обрано і в лютому 1807 р. затверджено міністром народної освіти ординарним професором по кафедрі патології, терапії та клініки. Оскільки регулярного викладання на лікарському відділенні в цей час не було, В. Дрейсіг як професор, що не мав лекцій, повинен був за статутом займатися якоюсь корисною для університету працею. Тому він зайнявся складанням компендіуму в афористичній формі та у 1812 р. представив до ради факультету керівництво з патології латинською мовою.
У 1814 р. відкрилися перші клініки університету. В одному з університетських флігелів було влаштовано терапевтичне та хірургічне відділення медичного факультету на 6 ліжок кожне. В. Дрейсіг став першим директором терапевтичної клініки. Він був і першим професором, який викладав курс загальної патології, а також приватну патологію та терапію хронічних хвороб. Дрейсіг «лекції читав прекрасною латинською мовою і, як хороший практичний лікар, який мав, попри незнання російської мови, величезну практику, передавав багато корисного своїм становищем».
Вільгельм Федорович вирізнявся серед професорів університету своїми душевними якостями та порядністю. Він був діяльною людиною та брав активну участь у житті університету. Його неодноразово обирали членом різних комісій, деканом факультету, він був університетським лікарем, брав участь у виборах професорів на нові кафедри. У грудні 1807 р. на завдання ради медичного факультету у співавторстві з Ванотті підготував доповідь на тему: «Про жахливе забруднення міста Харкова, яке породжує різні хвороби».
Помер В. Дрейсіг у 1819 р. від нервової лихоманки (звичайної хвороби тодішнього Харкова), прослуживши в університеті лише 12 років. У некролозі було надруковано: «Він був медик і якщо не здобув гучної слави своїм лікуванням, то придбав любов і незабутню пам’ять своєю добродушністю і безкорисливістю … Якщо кому не зміг дати лікарської допомоги, то старанністю і втіхою змушував забути про хворобу … студенти не відходили з дому його протягом трьох останніх днів його життя».
Матеріал підготувала директорка комплексу «Музей медицини» Жаннета Перцева
