Педагогічний заповіт професора Габеля
Тримаю в руках копію наказу № 170-уч від 06.01.1946 по Харківському медичному інституту з оголошенням подяки професору Юрію Орестовичу Габелю «у зв’язку з його 30-річною роботою на користь радянської науки та відповідальної справи підготовки лікарських кадрів» і згадую, як вперше прочитала його вірші, присвячені рідному Харкову, що нудився під ярмом нацистів:
«…Проклятый враг сейчас глумится над тобой.
Теряю я от мысли этой свой покой.
Мой город, дорогой, прекрасный,
Люблю тебя! Как остро, страстно
Теперь лелею я мечту –
Я, как влюбленный, встречи нашей жду…»
Цей вірш Юрій Орестович написав у 1943 році, перебуваючи разом із 1-м Харківським медичним інститутом в евакуації на Уралі у м. Чкалов (нині Оренбург).
Ю.О. Габель – вихованець харківської вищої школи. Він народився у Харкові у 1891 р., закінчив із золотою медаллю гімназію, потім – фізико-математичний факультет Харківського університету, де після закінчення був залишений для підготовки до професорського звання.
Практична наукова та педагогічна діяльність Ю.О. Габеля почалася в 1915 р. у рідному університеті, де вже у двадцяті роки він став деканом хімічного факультету та директором університетського Інституту хімії. Проте заповітною мрією Юрія Орестовича було зближення хімії з медициною та біологією, і вже у 1930-ті р. він почав працювати у Харківському медичному інституті, де викладав аж до смерті. У курсі органічної хімії, який Юрій Орестович читав студентам-медикам, він завжди прагнув показати, яку роль вона відіграє у розвитку медичних наук, показати, наскільки важливим і необхідним для сучасного лікаря є знання основ органічної хімії.
У 1934 р. йому надають вчене звання професора, у 1940 р. він стає доктором хімічних наук. Листопадовий випуск «Пам’ятних сторінок ХНМУ» представив Ю.О. Габеля видатним науковцем. Однак він був і чудовим учителем. Надзвичайно яскраво і захоплююче він описував ті галузі хімії, які ставлять за мету найбільш ефективну допомогу медицині в її шляхетній задачі – боротьбі за здоров’я та життя людини. Він приваблював до себе не лише видатною ерудицією, а й своєю чуйністю, дружньою схильністю до всіх і бажанням допомогти кожному. Професор надавав великого значення лекційному асистуванню з хімічних дисциплін. Збереглася фотокопія рукописних нотаток Юрія Орестовича щодо педагогічної майстерності. Вони названі «Педагогічний заповіт» і пройняті любов’ю до педагогічної роботи, до слухачів, до предмета, що викладається.
Давайте ознайомимося з деякими з них. Професор Габель стверджує, що «Викладання – це мистецтво, лектор – актор». І далі він пише: «Експромтів немає, все має бути розроблено та підготовлено заздалегідь і до найдрібніших подробиць. Аудиторії не важливо знати, скільки витрачено часу та сил для підготовки, їй важливий результат». Хоча за впливом на слухачів лекція після такої підготовки і може справити враження блискучого експромту.
Однако лектор не лише актор, каже Ю.О. Габель, – він і «провідник», що супроводжує екскурсії. Він радить: «Нецікаве місце пройди швидко, на важкому місці веди уповільненим темпом, перед гарною панорамою зупинись та покажи, чим треба милуватися. Не залякуй страшними місцями, але попереджай. Передай історичні дані». Він підводить до висновку: «Найгірший метод той, який викликає нудьгу». Тому слухачі повинні бути не пасивними учасниками педагогічного процесу. «Під час лекції змушуй їх працювати разом із тобою…»
Цікаві рядки «Заповіту», де Юрій Орестович говорить про взаємини вчителя та його учнів: «Люби своїх слухачів, будь їх старшим товаришем, але не допускай панібратства та фамільярності. Прощай незнання, заохочуй бажання знати, але не прощай вихваляння та невігластва. І нарешті: «Не любиш педагогічної та наукової роботи, займися іншим – інакше будеш простим підмайстром».
Все це було написано близько 80 років тому, але наскільки актуальні ці слова і сьогодні. І хоча органічна хімія не належить до провідних спеціальних дисциплін медичного вишу, лекції професора Габеля зустрічали живу увагу і гарячий відгук слухачів, багато з яких надовго зберігали їх у пам’яті і, будучи лікарями, часто з чималим стажем роботи, з гордістю називали себе його учнями.
Ю.О. Габель помер у Харкові в 1949 р. після тривалої та тяжкої хвороби. Похований на 2-му міському цвинтарі. Співробітники кафедри медичної та біоорганічної хімії ХНМУ під керівництвом професора Г.О. Сирової приділяють велику увагу увічненню пам’яті Ю.О. Габеля. Їхніми турботами біля пам’ятника на його могилі встановлена нова огорожа, вони стежать за станом поховання.
Матеріал підготувала директорка музею історії ХНМУ Жаннета Перцева
