Пам’яті професора В.Х. Філатова

У 1931 р. на базі одонтологічного факультету Харківського медичного інституту був створений самостійний стоматологічний інститут. Це був перший медичний заклад у колишньому СРСР для підготовки лікарів-стоматологів. У 1967 р. він був переведений до Полтави (зараз відомий як Полтавський державний медичний університет). Сімдесяті роки минулого століття принесли нові зміни у підготовку стоматологічних кадрів, адже тоді у зв’язку з нестачею в країні лікарів-стоматологів у медичних інститутах було відкрито 10 нових стоматологічних факультетів. У 1978 р. такий факультет було організовано і в ХМІ. Щоб створити умови для роботи нового факультету, треба було знайти керівника – людину авторитетну, широко освічену, принципову, відповідальну, яка мала б добрі організаційні здібності. Така кандидатура була знайдена в особі відомого вже на той час професора лікаря-оториноларинголога Віктора Хомича Філатова, який потім майже 20 років очолював цей факультет. Про долю цієї чудової у всіх відносинах людини ми і згадаємо у цьому дописі.

Віктор Філатов народився 3 серпня 1932 р. Його дитячі роки пройшли у с. Сот-Казачці Золочівського району Харківської області. Батьки його були вчителями початкової школи, вони прищепили йому тягу до знань, навчили працювати з книгою, спілкуватися з людьми. У 1947 р. він закінчив 7 класів з відмінними оцінками з усіх предметів і пішов вчитися до Харківської середньої медичної школи Південної залізниці. Для загальної характеристики молодого Філатова слід зазначити його великий потяг до нового, старанність і жадобу до знань, що дозволило йому на всіх етапах навчання показувати лише відмінні результати. У 1957 р. він з відзнакою закінчив педіатричний факультет ХМІ.

В Охтирській районній лікарні, куди було призначено В.Х. Філатова, довгий час не було отоларинголога, лікаря тієї спеціальності, яка цікавила його найбільше. Після курсів спеціалізації він почав практичну роботу. Протягом чотирьох з половиною років лікарської практики він оволодів оперативною технікою, виконав 900 операцій, користувався відмінною репутацією та повагою з боку лікарів і пацієнтів, але душею прагнув займатися наукою.

Незабаром з’явилася можливість вступити до аспірантури, але тільки на кафедрі гістології. Навчання було успішним, проте любов та тяга до раніше обраного лікарського фаху не давали спокою. Як розповідав згодом студентський друг Віктора Хомича – відомий педіатр академік І.С. Сміян, він вже тоді виділявся цілеспрямованістю і наполегливістю, тому й зважився звернутись до ректора з проханням перевести його для продовження аспірантури на кафедру ЛОР-хвороб, зобов’язавшись за два роки написати з цього фаху кандидатську дисертацію. Якщо це неможливо, то Філатов просив відрахувати його з аспірантури, і він повернеться в Охтирку на попереднє місце роботи, де на нього чекають. Ректор прийняв мудре рішення – перевів Віктора Хомича на кафедру ЛОР-захворювань, де він дійсно протягом двох років завершив кандидатську дисертацію «Стан ЛОР-органів при загальному опроміненні організму гамма-радіацією, крововтраті і комбінованому впливі» і успішно захистив її у 1964 році.

Захистивши кандидатську дисертацію, В.Х. Філатов не зупинився на досягнутому і продовжив пошуки нових можливостей у лікуванні захворювань таких важливих органів, як вухо, горло і ніс. Він багато оперував, досліджував, працював у різних бібліотеках, вражаючи бібліотечних робітників широтою інтересів і величезною кількістю прочитаних книг. Пізніше його характеризували як людину енциклопедичних знань.

Предметом його наукових пошуків у цей період стала клінічна ринологія, що включала питання патогенезу риносинуситу, вазомоторного риніту, хронічного тонзиліту, розробку нових, ефективних засобів лікування. Невдовзі Віктор Хомич став авторитетним та шановним фахівцем у цій галузі. У 1971 р йому, ще кандидату наук, запропонували очолити кафедру ЛОР-хвороб. У 1974 р. він успішно захистив докторську дисертацію на тему «Матеріали до вивчення патогенезу хронічних поліпозних риносинусопатій», яка з’ясувала цілий ряд моментів, що сприяють виникненню поліпів і різних запалень слизової оболонки носа, рекомендувала нові методи їх лікування. Роком пізніше В.Х. Філатов став професором.

На цей час Віктор Хомич був уже визнаним професіоналом лікувальної справи, володів усіма методами діагностики та оперативними втручаннями на голові та шиї. «Здібна людина і хороший хірург» – коротко охарактеризував Віктора Хомича проректор з наукової роботи ХМІ професор В.І. Грищенко.

В.Х. Філатов був науковцем по суті свого характеру. Він не зупинявся у пошуках причин появи різних захворювань і виробленні способів їх лікування. Його наукові розробки були відомі не лише в Україні, а й далеко за її межами. Головним напрямком у роботі кафедри того часу були проблеми лікування хронічного тонзиліту, комбіноване лікування новоутворень, боротьба з такими хворобами органів слуху, як хронічні отити та отосклероз. Віктор Хомич запропонував впровадити в оториноларингологію новий напрямок: використання фізичних факторів при діагностиці й лікуванні ЛОР-захворювань. І в цьому він був першим.

Як згадує професор В.О. Ольховський, кафедра на той час приємно вражала чіткою організацією навчального процесу, лікувальної роботи, захопленістю співробітників науковою працею. В.Х. Філатов керував кафедрою 30 років, усі викладачі за цей час були визнані гідними звання кандидатів медичних наук. Під його керівництвом було захищено 2 докторські й 18 кандидатських дисертації.

В.Х. Філатов приділяв багато уваги підготовці висококваліфікованих кадрів. Студенти відчували його уважне, доброзичливе ставлення, розуміли його вимогливість і відповідали йому приязню і довірою. Авторитет професора був загальновизнаним і незаперечним на кафедрі і на стоматологічному факультеті. Член-кореспондент НАМН України Д.І. Заболотний згадував Філатова тієї пори, коли той був головою комітету молодих учених. «Віктор Хомич умів допомогти у всіх ситуаціях і часто робив це. Ставився до нас коректно, але підкреслював, що людина повинна відповідати за свою працю. У резюме грамотно, красиво, професійно підбивав підсумки студентських конференцій. Був небагатослівним, але коли він був у залі, почувалась впевненість…».

Багато часу займала його медична практика. Сучасники згадували, що звернутися до нього по допомогу або за порадою могла будь-яка людина. Відмови ніколи не було, допомагав без зволікань і отримував при цьому задоволення. З ним хворі ділилися своїми потаємними думками, він зберігав їх надію на одужання. І таких випадків було багато.

В.Х. Філатов був активним громадським діячем. У 1994 р. його обрано академіком Міжнародної академії отоларингології – хірургії голови та шиї. Він був головою обласного наукового товариства оториноларингологів, членом редакційної ради «Журналу вушних, носових та горлових захворювань» і «Вісника оториноларингології», членом спеціалізованої захисної Ради при Київському науково-дослідному інституті отоларингології та Інституту кріобіології і кріомедицини АМН України. Протягом 19 років (1978–1987) він був деканом стоматологічного факультету ХМІ.

Помер В.Х. Філатов 25 років тому – у квітні 2001 р. В один із наступних років на засіданні Українського наукового товариства оториноларингологів з вдячністю згадували ім’я Віктора Хомича і один із промовців провів паралель з Ван Тульпом та свічею, сказавши: «Хай горить його свіча, хай збирає навкруги себе людей і нехай пам’ять про Віктора Хомича живе довго і буде доброю». Будемо пам’ятати і ми!

Підготувала директорка Комплексу «Музей медицини» Жаннета Перцева