Науковий подвиг анатома В.П. Воробйова

Анатом із великим практичним досвідом, винахідливий технік, знавець хімії Володимир Петрович Воробйов упродовж багатьох років шукав ефективні шляхи збереження органів тіл померлих для навчальних та наукових цілей. Він прагнув знайти такий спосіб консервації, який дав би можливість тривалий час зберігати їх на повітрі, при звичайній температурі у доступному для огляду або препарування вигляді, зберігаючи по можливості прижиттєвий вигляд і забарвлення. Після багаторічних і завзятих пошуків, В.П. Воробйов розробив свій так званий метод оживлення померлих тканин.

Саме цей метод дозволив В.П. Воробйову майже 100 років тому, у квітні-серпні 1924 р., здійснити воістину науковий подвиг, забальзамувавши тіло людини з повним збереженням його прижиттєвого вигляду, яка померла за декілька місяців до того. Це було тіло В.І. Леніна. Він помер 21 січня 1924 р. і мав бути похованим 27 січня того ж року. У першу ніч після смерті його тіло було піддане бальзамуванню, зробленому професором Московського університету А.І. Абрикосовим.

Проте життєві обставини склалися так, що термін поховання було змінено на невизначений час при тому, що тіло небіжчика повинно було зберегти свій прижиттєвий вигляд. Прочитавши в газетах опис першого бальзамування, В.П. Воробйов у приватній бесіді сказав, що застосований метод збереже тіло Леніна на дуже короткий термін. Сам же він думав над тим, що можна було б спробувати застосувати метод ще одного харківського вченого – патологоанатома М.Ф. Мельникова-Разведенкова, але не до окремих органів, як це раніше практикувалося, а до цілого людського тіла, чого ще ніхто і ніде не робив.

Присутні наполягали, щоб Воробйов повідомив до Москви про можливу участь у бальзамуванні, але він відмовився. Тоді В.П. Затонський, який був на той час наркомом освіти УРСР, повідомив голову комісії з організації похорону В.І. Леніна, що професор Воробйов гарантує успіх збереження тіла. Слідом за цим до Харкова прийшла телеграма від уряду з пропозицією В.П. Воробйову негайно прибути до Москви. (Фотокопії телеграм зберігаються у музеї історії ХНМУ).

В.П. Воробйов поїхав до Москви зі своїми помічниками. Оглянувши тіло, він на засіданні, що відбулося відразу після цього, заявив про необхідність вживання термінових і радикальних заходів, щоб запобігти незворотним наслідкам.

Комісія з організації похорону В.І. Леніна 5 та 12 березня 1924 р. провела у Кремлі дві наради, де було заслухано повідомлення В.П. Воробйова про можливість бальзамування. Для участі у нарадах були запрошені видатні фахівці в галузі анатомії та патологічної анатомії. Учених просили висловити свою думку про можливість бальзамування тіла та перспективи його збереження на тривалий період. На одному із засідань запропоновано було навіть зробити це письмово та таємно, вживши для відповіді лише два слова: «можливо» чи «неможливо». Більшість на поставлене запитання відповіла негативно. Висновок напрошувався один: наука не знає способу, який би дозволив зберегти тіло В.І. Леніна на більш-менш тривалий час.

Як згадував В.П. Воробйов, «через 3–4 дні після повернення до Харкова прибув тов. Красін, відвідав влаштований мною наш навчальний музей, оглянув низку препаратів із збереженням шкіри і запропонував мені знову виїхати до Москви. Виявилося, що за цей період було вирішено доручити мені бальзамування та прийнято всі мої умови, які стосувалися: чотиримісячного терміну бальзамування, допуску до виробництва бальзамування лише осіб, які я вказав, та ін.».

У газетах з’явилося офіційне повідомлення про доручення бальзамування відомому харківському анатому проф. В.П. Воробйову, а також про залучення до роботи професорів анатома П.І. Карузіна та біохіміка Б.І. Збарського, співробітників ХМІ ст. асистента офтальмологічної клініки Я.Г. Замковського, анатомів А.Л. Шабадаша та А.Н. Журавльова.

26 березня 1924 р. В.П. Воробйов і Б.І. Збарський у супроводі помічників вперше спустилися в Мавзолей, щоб виконати те, що до них ніколи і нікому не вдавалося протягом усієї історії людства. В.П. Воробйов розповідав про хід роботи: «Мої помічники були ідеально підготовлені до такої праці. Голоси наші були одностайні. Будь-яке розпорядження, навіть простий рух, розумілося відразу».

Як згадував В.П. Воробйов, «за розпорядженням влади нам відкривався доступ у будь-який час, вдень і вночі, у всі необхідні для нас фабрики, заводи, майстерні… Тільки за цих умов можливо було зробити важку роботу, при абсолютній напруженості думок та нервів ту усвідомлення тієї відповідальності, яка лягла б на нас за виникнення будь-якої випадковості».

Перші дні невеликий колектив працював цілодобово без перерви, не виходячи з Мавзолею, де температура трималася не вище одного градуса, бо кожен захід вимагав безперервного спостереження. Потім на Червоній площі встановили трамвайний вагон, спеціально обладнаний під житло, де можна було відпочити. З кафедри анатомії ХМІ В.П. Воробйов викликав кваліфікованого співробітника М.С. Рудоменка, який допомагав у роботі. Учасники бальзамування працювали по 18–20 годин на добу. За свідченням соратників, «мозком усієї роботи та безпосереднім виконавцем багатьох операцій, насамперед тих, які вимагали особливо віртуозної техніки, був Володимир Петрович, який вражав усіх винятковою зібраністю та працездатністю. Він ретельно продумував кожен крок, детально стежив за ефектом кожної дії». Як свідчив сам В.П. Воробйов, «всі прийоми, що застосовуються до тіла Леніна, раніше контролювалися на окремих частинах різних препаратів, які ми взяли в анатомічному театрі Московського університету».

Робота була завершена до 1 серпня. Спеціальна компетентна комісія підбила підсумки та дала відповідний висновок про те, що бальзамування вдалося і збереже тіло на кілька десятиліть.

Через десять років, у січні 1934 р., компетентна комісія на чолі з проф. А.І. Абрикосовим за дорученням уряду здійснила ретельний огляд тіла В.І. Леніна і визнала, що завдання, поставлене на його збереження, блискуче вирішене, і «що ця робота представляє наукове досягнення світового значення». Проте не слід забувати, що пріоритетним правом авторства на це досягнення володіють харківські вчені на чолі з В.П. Воробйовим.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева