Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету
Непохитна віра в могутність науки, яка лікує
За першим статутом Харківського університету (1804) анатомію людини, фізіологію та судову медицину викладали на медичному факультеті на спільній кафедрі. Першим завідувачем кафедри (з 1805 по 1811 р.) став ад’юнкт Людвиг Йосипович Ванноті – вихованець Фрейбурзького університету, де у 1798 р. він захистив дисертацію і одержав ступінь доктора медицини.
До Харкова Л.Й. Ванноти прибув 29 травня 1805 р. на запрошення попечителя Харківського навчального округу графа Потоцького і виявив, що тут «не було підготовлено нічого, щоб він міг відразу приступити до виконання своїх обов’язків». Правління університету доручило Ванноті знайти у місті придатний для анатомічного театру будинок. Однак пошуки були марними, і тоді рада університету вирішила віддати під анатомічний театр маленький будинок у ботанічному саду, за містом, де колись жив садівник і який належав університету. Були перероблені й пристосовані для розтинів лише дві кімнати, сам будиночок був старий, тому довелося відремонтувати в ньому підлогу, дах, вікна, печі. Так з’явився перший анатомічний театр університету. Секційні інструменти кількістю 28 університет купив за 100 карбованців у самого Л. Ванноті, який завбачливо привіз їх з Німеччини. На допомогу йому були виділені два служники. Завдяки клопотанню ради університету, губернатор Харкова Бахтін дозволив доставляти до анатомічного театру трупи раптово померлих і самогубців. У цьому приміщенні Л. Ванноті проводив анатомічні та судово-медичні розтини й протягом зими 1807 р. виготував перші 44 анатомічних препарати. Надалі, до 1810 р., він створив першу колекцію анатомічних препаратів, установив їх у двох шафах в одному з приміщень центрального корпусу університету й демонстрував їх своїм слухачам. Так було покладено початок анатомічному музею медичного факультету Харківського університету. У 1809 р. Людвиг Йосипович виписав із Лейпцига штучні воскові картини та 37 таблиць, деякі з них і сьогодні зберігаються на кафедрі анатомії людини та в Музеї історії університету.
Оскільки студентів на медичному факультеті у 1805 р. ще не було, то Ванноті за клопотанням настоятеля Харківського колегіуму єпископа Христофора Сулими читав фізичну антропологію та енциклопедію медицини студентам колегіуму. Лекції Людвиг Йосипович читав латиною, викладання судової медицини та медичної поліції для «зацікавлених студентів та викладачів університету» почав у 1807 р. У 1812 р. він склав й надрукував перші 30 екзаменаційних питань із судової медицини, вони зберіглися до сьогодні й наочно демонструють високий рівень викладання цього предмету. 24 березня 1811 р. Л. Ванноті призначили екстраординарним, а в 1812 р. – ординарним професором на кафедру лікарського речовинослів’я (фармакології), рецептури та історії медицини. Крім того, з 1816 по 1818 р. він був завідувачем фармацевтичної лабораторії факультету.
Професор Ванноті брав активну участь у житті медичного факультету університету та користувався авторитетом серед його викладачів. Він став першим секретарем вченої ради медичного факультету (1805–1813 р.). Одночасно до листопада 1806 р. виконував обов’язки «суббібліотекаря» університету. У грудні 1807 р. на раді факультету Ванноті став співавтором доповіді професора В.Ф. Дрейсига «Про жахливе забруднення м. Харкова, яке породжує різні хвороби». Людвиг Йосипович двічі виступив з актовими промовами на засіданнях вченої ради університету. Уже будучи тяжко хворим, у 1818 р. він проголосив промову «Ueber die muthmassliche Heilbarkeit fast aller Krankheiten» – «Про імовірну виліковність майже усіх хвороб», яку завершив словами Парацельса: «Якщо ти любиш свого близького, то не кажи йому – тобі не можна допомогти, але скажи – я не вмію тобі допомогти…». У цьому основна думка автора: з одного боку, він стверджує, що більшість хвороб можна вилікувати, а з іншого – намагається вплинути на почуття своїх слухачів і викликати у них бадьорість духу й віру в могутність науки, яка лікує.
Л.Й. Ванноті помер у Харкові після тривалої хвороби 1 лютого 1819 р., йому було 48 років. Як свідчить Д.І. Багалій, це був «професор, який не виділявся із загального рівня свого оточення у науковому відношенні, але відданий своїй науці, що сумлінно ставився до своїх викладацьких обов’язків, а головне – бездоганно чесна людина з добрим серцем і делікатним характером. Він належав до тих небагатьох професорів-іноземцев, які засвоїли собі російську мову і з розумінням ставилися до російського громадського життя. Усі, здається, любили цю лагідну, м’яку, хвору людину – його товариші і чуйна до добра молодь».
Отже, згадуючи добрим словом та відзначаючи більш ніж 250 років з дня народження першого завідувача кафедр анатомії людини, фізіології та судової медицини університету Людвига Йосиповича Ванноті, ми віддаємо данину його значним заслугам у педагогічній, науковій, організаційній та громадській діяльності не лише вказаних кафедр, а й медичного факультету Харківського університету в цілому.
Василь Ольховський, професор судової медицини і медичного правознавства
Жаннета Перцева, директорка Комплексу «Музей медицини», доцентка
