До 120-річчя професорки Віри Матвєєвої

На сторожі життя новонароджених

Жовтневі «Пам’ятні сторінки ХНМУ» розповіли про одного з піонерів боротьби з асфіксією новонароджених у Радянському Союзі професорку Харківського медичного інституту Віру Федорівну Матвєєву. У поточному році виповнюється 120 років з дня її народження, і ми продовжуємо розповідь про цю неординарну людину. Адже пам’ять не повинна вмирати. Залишаючи життя, людина залишається у своїх добрих справах. І ми зобов’язані таким людям своєю вдячністю.

В.Ф. Матвєєва народилася 16 червня 1904 р. у Києві в родині лікаря Ф.П. Матвєєва – досвідченого хірурга, що мав високу репутацію у хворих. Вона отримала добре виховання, багато читала, добре співала і танцювала, мріяла бути танцюристкою. Однак батько був категорично проти. Він не уявляв собі для неї іншого шляху, крім медицини, і зробив усе, аби дочка продовжила сімейну традицію. Таким чином, у 1920 р. В.Ф. Матвєєва стала студенткою медичного факультету Київського університету.

Віра Федорівна присвятила себе вивченню акушерства і гінекології, щоб мати можливість допомагати найбільш знедоленій в той час частки суспільства – жінці. Після закінчення у 1925 р. тепер уже Київського медичного інституту вона отримала спеціальність акушера-гінеколога і почала працювати спочатку ординатором акушерсько-гінекологічного відділення Київського окружного шпиталю, а з 1927 по 1935 р. – асистентом однойменної кафедри Київського інституту удосконалення лікарів.

Спливав час, накопичувався лікарський і викладацький досвід, одночасно Віра Федорівна займалася науковою і дослідницькою роботою. У 1935 р. вона переїздить до Харкова, де очолює кафедру акушерства і гінекології лікувального факультету ХМІ. За її словами, дуже хвилювалася, тому що на цій посаді повинна була замінити відомого харківського акушера-гінеколога Петра Харитоновича Хажинського – блискучого клініциста і педагога, який протягом 12 років (1922–1934) завідував кафедрою.

У 1938 р. В.Ф. Матвєєва успішно захистила кандидатську дисертацію, офіційними опонентами якої виступили професори акушер-гінеколог Д.Є. Шмундак, патологоанатом Г.Л. Дерман і дитячий хірург С.Л. Мінкін. Вона багато працювала, займалася науковою роботою, готувала докторську дисертацію, але все зруйнувала війна. В.Ф. Матвєєва одна з перших серед професорів ХМІ пішла на фронт – була начальником медичної частини і відділення евакошпиталя. Повернувшись з фронту, вона продовжила наукову й викладацьку роботу і вже у 1946 р. захистила докторську дисертацію, обійняла посаду доцента на кафедрі акушерства і гінекології педіатричного і санітарно-гігієнічного факультетів ХМІ. У 1953 р. вона стала професором і завідувачем цієї кафедри.

Віра Федорівна відзначалася високим професіоналізмом, надзвичайною працьовитістю, широким діапазоном наукових інтересів. Вона постійно шукала нові можливості для поліпшення якості лікувальної роботи і зробила великий внесок в розробку таких актуальних проблем, як лікування післяпологового та післяабортного сепсису, профілактика гіпоксії плода і асфіксії новонароджених, що сприяло зниженню материнських ускладнень, перинатальної захворюваності та смертності. За ряд наукових робіт щодо проблеми асфіксії новонароджених В.Ф. Матвєєва була нагороджена срібною медаллю ВДНГ СРСР.

Професор В.Ф. Матвєєва була добре відома медичному загалу України. Вона неодноразово виступала провідним доповідачем на всесоюзних і республіканських з’їдах і конференціях. Високий професіонал, чудовий оратор, яка вільно володіє мовою, точним, образним словом, вона користувалася великим успіхом як у студентів, так і лікарів. Нею підготовлено 4 доктори і 19 кандидатів медичних наук, вона була автором 80 наукових праць. Поряд з великою працездатністю і принциповістю, Віра Федорівна відрізнялась скромністю, щирою доброзичливістю і вмінням дати об’єктивну оцінку праці кожного співробітника. Вона завжди сприяла їх професійному росту і оволодінню лікувальною майстерністю.

В.Ф. Матвєєва надавала велику допомогу органам охорони здоров’я Харкова та області. Протягом декількох років вона виконувала обов’язки головного лікаря Харківської обласної лікарні та обласного акушера-гінеколога, регулярно виїздила в райони області для проведення організаційної, консультативної та лікувальної роботи.

Померла Віра Федорівна у 1979 р. у Харкові після тяжкої тривалої хвороби, але продовжує жити у своїх наукових працях.

Підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева