Вперше на лівобережній Україні кафедра оториноларингології заснована в Харківському медичному інституті 04.10.1922 року. Її організатором і першим завідувачем став професор С.Г. Сурукчі.

Доктор С.Г. Сурукчі відвідував лекції професорів Stork’a, Politzer’a, Barani, працював у клініках видатних корифеїв Hajek’a, Urbantschitsch’a. Він досконало володів технікою бронхоезофагоскопії, з 1922 по 1923 р. було проведено 460 операцій.

Степан Гаврилович запросив для роботи у клініці кращих фахівців-отоларингологів м. Харкова – Я.А. Гальперіна, С.А. Тихомирова, С.Н. Яралова, А.В. Вірабова, І.М. Фрішмана, М.А. Цукермана та ін. Доцентом С.А. Тихомировим була запропонована вдала модель шпателя для прямої ларингоскопії.

У 1923 р. зусиллями С.Г. Сурукчі харківські отоларингологи були об’єднані в єдине науково-практичне і методичне суспільство.

Уряд удостоїв професора С.Г. Сурукчі Почесної грамоти Ради Народних комісарів УРСР.

У 1930 р. керівником ЛОР-клініки був обраний організатор ЛОР-кафедри і клініки Дніпропетровського медичного інституту професор Соломон Маркович Компанієць. Йому належить 110 друкованих праць, у тому числі монографії українською, німецькою, російською, французькою та англійською мовами. Тематика його досліджень широка: стани органу слуху і отоневрологія, риносинусити при інфекційних захворюваннях, питання алергії. Велика увага приділялася вдосконаленню прямих методів дослідження ЛОР-органів, оперативному лікуванню раку гортані, ринопластичним операціям. Під керівництвом професора С.М. Компанійця захищено 3 докторські та 21 кандидатська дисертації. Чимало наукових праць опубліковано в цей період: «Керівництво з вушних хвороб», «Експертиза вушних захворювань», ряд методичних посібників і рекомендацій для студентів і лікарів. Одночасно він був директором ЛОР-клініки Українського інституту удосконалення лікарів, завідував ЛОР-кафедрою Харківського стоматологічного інституту. С.М. Компанієць був не тільки засновником та головним редактором «Журналу вушних, носових і горлових хвороб», а й науковим керівником Українського центрального інституту оториноларингології. Ним видано підручник з хвороб вуха, горла і носа для студентів ВНЗ українською мовою. За редакцією С.М. Компанійця почав видаватися багатотомний фундаментальний посібник з хвороб вуха, горла і носа для лікарів у 8 томах. Перші три томи вийшли у світ до початку Великої Вітчизняної війни.

У період Великої Вітчизняної війни ХМІ був евакуйований у місто Чкалов (нині Оренбург), де обов’язки завідувача кафедрою ЛОР-хвороб виконував професор Марк Андрійович Цукерман. Перебуваючи у Чкалові, викладачі кафедри оториноларингології ХМІ надавали допомогу пораненим з різного роду травмами ЛОР-органів та їх ускладненнями, проводили пластичні оперативні втручання і показові операції для лікарів госпіталів.

Після повернення медичного інституту в Харків у 1943 р. кафедру оториноларингології очолив один з учнів С.М. Компанійця – професор Абрам Михайлович Натанзон. У штаті клініки працювали: доцент Д.Є. Розенгауз, асистенти А.Б. Генкін, В.М. Усачова, М.П. Жданова, Ф.А. Сироєжкін, А.П. Погребняк, Е.Л. Арделян, ординатори Т.Б. Пономаренко, І.Д. Березняк, О.С. Моєрман, С.Н. Яралов, А.М. Шкіль, Д.Д. Шапіро та ін.

Клініка стала міжобласним центром ЛОР-онкологічної допомоги. Абрам Михайлович першим у м. Харкові почав широке проведення ларингектомій. За період 1945–1958 рр. співробітниками кафедри опубліковано 65 наукових робіт і захищено 5 кандидатських дисертацій (Т.Б. Пономаренко, М.Н. Жданова, В.М. Усачова, Ф.А. Сироєжкін, А.П. Погребняк).

У 1958 р. завідувачем кафедри оториноларингології ХМІ був призначений кандидат медичних наук, доцент Давид Юхимович Розенгауз, учасник Великої Вітчизняної війни. У 1934 році Д.Є. Розенгауз захистив кандидатську дисертацію на тему: «Рак зовнішнього вуха». Одним із напрямків науково-дослідної роботи кафедри в цей період залишаються: ЛОР-онкологія, експериментальне дослідження стану слизових оболонок ЛОР-органів у результаті гамма-опромінення при крововтраті (В.Х. Філатов); вивчення різних аспектів тонзилярної проблеми (А.М. Шевченко, В.І. Дрижов, І.М. Нікулін), нюхових порушень при риносинуситах (Е.Л. Арделян), ефективності комбінованих методів лікування хронічних середніх отитів (А.М. Шкіль). У клініці починається розвиток функціональної отохірургії.

У 1967 р. ЛОР-кафедру ХМІ очолила доцент В.М. Усачова, активний учасник Великої Вітчизняної війни. Валентина Михайлівна була лікарем-клініцистом найвищого рівня, ювелірно володіла практично всіма видами оперативних втручань на ЛОР-органах, особливо блискуче виконувала операції на середньому вусі. Вона ініціювала методичну діяльність кафедри в організації міжрайонних ЛОР-відділень.

З 1971 р. керівником клініки оториноларингології став Віктор Хомич Філатов. Він продовжував розробку онкологічної тематики. В.Х. Філатов опанував усі хірургічні втручання в ділянці голови та шиї; модифікація методик хірургічних втручань ґрунтувалася на диференційованому підході до вибору обсягу операцій, обумовленого локалізацією і поширеністю патологічного процесу (часткові резекції гортані або хордектомія, ларингектомія, операція Крайля).

У період керівництва Віктора Хомича продовжені роботи, присвячені тонзилярній проблемі (дисертаційні роботи Л. І. Кравченко, З.І. Кашеварової, А.М. Шкіля, Н.В. Зеленькова, В.Д. Яковенко, А.В. Змєєва, Л.С. Негіпи), запропоновано для впровадження в оториноларингологію новий напрямок – використання фізичних факторів при діагностиці та лікуванні оториноларингологічних захворювань: локальний кріовплив, лазерне випромінювання, УФОК, голкорефлексотерапія та ін. Це склало фундамент кандидатських і докторських дисертацій З.І. Кашеварової, Т.Є. Шамрай, Н.В. Зеленькова, М.В. Бучацького, А.С. Журавльова, В.Д. Яковенко, М.В. Калашника, А.В. Змєєва, В.В. Сквирського, Юсефа Юсефа Алі, Л.С. Негіпи, Л.Л. Загоруєвої, Абабе Мелака, А.В. Лупиря, М.І. Ященко, А.Г. Огнєвої. Сконструйовано пристрій для лікування хворих на хронічний тонзиліт на основі лазероксигеновпливу, який у 1988 р. відзначено срібною медаллю ВДНГ (Л.С. Негіпа).

В.Х. Філатов був захоплюючим і неповторним лектором. Його приклади з практики, демонстрації хворих, веселі короткі історії органічно впліталися в канву матеріалу, що викладається, і запам’ятовувалися слухачам надовго. Все це ґрунтувалося на величезній любові до студентів.

З 1978 року В.Х. Філатов був деканом стоматологічного факультету ХМІ. Свій особистий багатий науковий, педагогічний і лікарський досвід Віктор Хомич узагальнив у більш ніж 300 друкованих роботах, 20 винаходах. У січні 1995 р. йому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України. У 2001 р. Віктор Хомич Філатов покинув нас.

З 2001 по грудень 2017 р. кафедрою оториноларингології ХНМУ завідував учень В.Х. Філатова, доктор медичних наук, професор, дійсний член Міжнародної Академії оториноларингології, хірургії голови та шиї Анатолій Семенович Журавльов. Ним виконувався весь обсяг оториноларингологічних оперативних втручань. У клініці впроваджено метод ендоскопічної ринохірургії, відкритої ринопластики з використанням гетеро- і аутотрансплантатів, проведення операцій із застосуванням високоенергетичного лазера, кріохірургічні втручання, ароматерапія. Під керівництвом А.С. Журавльова проводилися дослідження, пов’язані з можливістю ефективного застосування медикаментозних і немедикаментозних факторів у реабілітації хворих з ЛОР-патологією і асоційованих з нею соматичних захворювань (Н.О. Шушляпіна, Н.О. Сидоренко, Ю.М. Калашник, Мані Ханс).

Результат його наукової діяльності – понад 500 опублікованих наукових робіт, у тому числі 27 винаходів і авторських свідоцтв України. Серед них співавторство у виданому за редакцією В.В. Бойко посібнику з онкології.

Під його керівництвом підготовлено і захищено 5 кандидатських дисертацій (Альмашні Зіяд, Н.О. Сидоренко, Н.О. Шушляпіна, Ю.М. Калашник, Мані Ханс).

Створення оригінальних муляжів-фантомів дозволило з 2009 р. впровадити в навчальний процес елемент симуляційного навчання студентів. З цього ж року на кафедрі розпочато післядипломне навчання – тематичне удосконалення лікарів за фахом «оториноларингологія»: «Актуальні питання оториноларингології», цикл тематичного удосконалення: «Невідкладні стани в оториноларингології» (фантомний курс).

Професор А.С. Журавльов впровадив у навчальний процес взаємне співробітництво суміжних кафедр вітчизняних медичних вишів Києва, Одеси, Івано-Франківська, читання лекцій професорами очно та онлайн.

З січня 2018 по серпень 2019 р. обов’язки завідувача кафедри оториноларингології ХНМУ виконувала кандидат медичних наук, доцент Ященко Марина Іванівна. Її науково-педагогічна діяльність відображена більш ніж у 250 опублікованих роботах і 4 патентах України. У лікувально-діагностичний процес впроваджені: вдосконалена методика дослідження функції носового дихання (Н.О. Шушляпін), метод лікування келоїдних рубців вушної раковини (О.В. Бондаренко), реабілітація хворих з порушенням слуху внаслідок акубаротравми (учасники АТО) (Є.В. Дьоміна), термографічне обстеження хворих з риносинуситом (О.О. Карчинський). У післядипломній освіті за фахом «оториноларингологія» розроблений і введений цикл тематичного удосконалення «Немедикаментозні методи лікування в отоларингології». Під керівництвом М.І. Ященко колективом кафедри було опубліковано 27 наукових робіт, видано 7 методичних рекомендацій, отримано 3 патенти України. Вона входить до складу профільної апробаційної захисної ради.

У вересні 2019 р. кафедру оториноларингології Харківського національного медичного університету очолив доктор медичних наук, доцент Лупир Андрій Вікторович. Він є автором понад 200 опублікованих робіт (з них 7 публікацій у журналах, які входять у наукометричну базу Scopus) і 9 патентів України. Він є співавтором виданого 4 мовами оригінального за своїм змістом посібника «Анатомо-клінічний атлас вуха» (м. Харків, 2012). Проходив стажування у м. Лейпциг (Німеччина), Міжнародному центрі хірургічних технологій (2020); м. Білосток (Польща), Faculty of Education, University of Bialystok (2021); м. Грац (Австрія), The European Academy of Facial Plastic Surgery (2021).

Андрій Вікторович Лупир є членом Вчених рад ХНМУ та стоматологічного факультету університету. Також входить до складу правління обласного науково-медичного товариства (секція оториноларингологів) і української асоціації отіатрів, отонейрохірургів та отоневрологів, редакційної колегії журналу ВАК «Міжнародний медичний журнал». Основні напрямки науково-практичної діяльності – обґрунтування ефективності використання імуномодулюючої терапії при захворюваннях верхніх дихальних шляхів; впровадження інноваційних технологій у лікуванні оториноларингологічних хворих: ендоскопічні хірургічні втручання із застосуванням лазерного і радіохвильового випромінювання; пластичні операції при деформаціях зовнішнього носа, носової перегородки, вушних раковин; увулопалатопластика; слухополіпшуючі мікрохірургічні операції на середньому вусі (тимпанопластика, стапедопластика).

На кафедрі введено три нових цикли і розроблені програми післядипломної освіти за спеціальністю «оториноларингологія»: два цикли спеціалізації (3 та 5 місяців) і один цикл стажування (1 місяць).

За редакцією А.В. Лупиря колективом кафедри у 2020 р. видано навчальний посібник «Невідкладні стани в оториноларингології», у  2022 році – навчальний посібник «Актуальні питання сучасної оториноларингології».  У 2022 році відзначено 100-річчя заснування кафедри, якому було присвячене видання  у 2023 році навчального посібника: «Курс лекцій з оториноларингології».

Професор Лупир А.В. є науковим керівником 3 аспірантів, які виконують дисертації на здобуття вченого ступеню PhD.

Сьогодні ми працюємо як одна команда: злагоджено, цілеспрямовано, маємо багато планів на майбутнє …