Заснуванню кафедр дерматології та венерології на медичних факультетах університетів, у тому числі і Харківського, сприяли дії видатного дерматолога, засновника першої дерматологічної школи та великого суспільного діяча, професора Медико-хірургічної академії у Петербурзі О. Г. Полотебнова. Він наполегливо закликав ввести обов’язкове викладання дерматології та венерології на медичних факультетах університетів.

У квітні 1883 р. ректору Харківського університету було надано рішення Ради медичного факультету з питання заснування кафедри шкірних і венеричних хвороб. Обов’язковою умовою при цьому було і відкриття відповідної клініки. Була створена кафедра шкірних і венеричних хвороб. Одночасно було розроблено проект положення про клінічні відділення при Харківському воєнному госпіталі, який було передано на розгляд командуючого Харківським військовим округом. Проте лише у листопаді 1885 р. командуючий військами дозволив професорам медичного факультету займатися у воєнному госпіталі зі студентами. Нарешті кафедра шкірних і венеричних хвороб отримала самостійну клінічну базу.

Приват-доцент В. Г. Порай-Кошиц почав читати систематичний курс лекцій зі шкірних та венеричних хвороб. Першим професором на відкритій в університеті кафедрі шкірних і венеричних хвороб був О. М. Бруєв, який очолював її з листопада 1885 року до січня 1897 року.

О. М. Бруєв провів значну роботу з організації лікувального й педагогічного процесу на кафедрі. Вже на початку грудня 1885 р. він звертається до медичного факультету з проханням влаштувати при кафедрі кабінет, де можливо було б проводити амбулаторний прийом. Ним був започаткований музей муляжів на кафедрі. Завдяки фотографічному апарату, отриманому у 1894 році, з хворих, які становили клінічний інтерес, були зроблені знімки.

Подальшим розвитком кафедра завдячує професору Івану Федоровичу Зєлєнєву. У листопаді 1897 р. його було обрано ординарним професором і завідувачем кафедри дерматології та сифілідології Харківського університету. На цій посаді він залишався до 1911 року.

На отримані від факультету невеликі кошти ним були організовані біохімічна й бактеріологічна лабораторії та муляжна майстерня, що дозволило покращити лікувальну роботу й викладання, послугувало подальшому розвитку наукових досліджень. І. Ф. Зєлєнєв вніс багато нового в учення про дерматологію: ним були встановлені зміни нервової системи у хворих на почесуху Гебри, він першим серед вітчизняних учених описав хворобу Фокс–Фордайса та дріжджові оніхії, довів можливість ранніх ускладнень з боку серцевої діяльності у хворих на сифіліс, описав різні види блідих спірохет та ін.

Наступні роки (1911–1916) кафедру очолював за призначенням міністерства просвіти випускник Казанського університету професор Іван Михайлович Гіммель. У період громадянської війни посада завідувача кафедри була вакантною, а лекції зі шкірних і венеричних хвороб читали хірург Кудінцєв і фармаколог професор Постоєв.

У 1921 р. кафедру шкірних і венеричних хвороб Харківського медичного інституту очолив професор М.В. Тіпцєв. Він зробив значний внесок, описавши рідкісні захворювання – пігментну саркому та вторинну туберкульозну виразку в ділянці рота, а також написав роботи з лікування слоновості та гонореї.

Після М. В. Тіпцєва кафедру шкірних і венеричних хвороб ХМІ очолив ще один випускник Воєнно-медичної академії – професор Леонід Адріанович Соболєв. Очоливши кафедру, Л. А. Соболєв мав значні труднощі з організацією її нормальної роботи через відсутність клінічної бази. Лише завдяки наполегливості Л. А. Соболєва у 1937 р. кафедра отримала клініку на вул. Революції.

Відкриття клініки дозволило покращити викладацьку й науково-дослідну діяльність кафедри. Було захищено декілька кандидатських дисертацій, проведено оригінальні досліди самим професором Л. А. Соболєвим, у тому числі запропоновано безрентгенівський спосіб лікування поверхневого мікозу волосистої частини голови, який став відомий як метод Соболєва. Досліджуючи паховий лімфогранулематоз, він дійшов висновку, що це захворювання ідентично з кліматичним бубоном та ввів назву Microporadenitis inguinalis suppurativa. Назва «мікропораденіт», запропонована свого часу Л. А. Соболєвим, найбільш точно характеризує цю хворобу, що нині визнається багатьма авторами.

Влітку 1944 року кафедру шкірних і венеричних хвороб об’єднаного інституту очолив доктор медичних наук професор І. С. Попов. Професор Попов багато сил вклав у відновлення зруйнованої клініки, велику увагу приділяв роботі кафедри. Було поновлено підготовку наукових кадрів, роботи молодих кандидатів були присвячені вивченню дріжджових і дріжджоподібних мікроорганізмів та їх ролі у патології людини, патогенезу й лікуванню трофічних виразок гомілки та іншим питанням.

У 1967 р. завідувачем кафедри було обрано професора Б. А. Задорожного. На початку 1970-х років професор Задорожний, вперше використавши в дерматології метод електронного парамагнітного резонансу, вказав на роль вільних радикалів при псоріазі. З цього часу проблема патогенезу й терапії псоріазу стала провідною на кафедрі протягом багатьох років.

Безперечним пріоритетом Б. А. Задорожного у дерматології є вивчення реакції шкіри на низькотемпературний вплив, у результаті чого на кафедрі було створено кабінет кріотерапії. Кріоаплікатор КД-3 був розроблений за його безпосередньої участі. Монографія Бориса Якимовича «Криотерапия в дерматологии» (1985) й досі залишається чи не єдиною за цією темою.

У 1993 р. у зв’язку з раптовою смертю професора Б. А. Задорожного за конкурсом завідувачем кафедри було обрано доктора медичних наук А. М. Дащука. Професор А. М. Дащук є автором 775 друкованих робіт. У 2000 р. професором А.М. Дащуком була доведена доцільність викладання ВІЛ-інфекції на кафедрі шкірних та венеричних хвороб. Вченою радою ХДМУ була затверджена програма викладання ВІЛ-інфекції.

У 2000 р. кафедра отримала назву «Кафедра шкірних, венеричних хвороб та СНІДу».

З 2002 по 2008 р. на кафедрі викладали курс «Медична косметологія».

З 2007 р. для іноземних студентів на кафедрі читають курс «Тропічні шкірні та венеричні хвороби».

Велика увага приділяється оптимізації навчального процесу. Читання лекцій проходить з демонстрацією хворих, муляжів, показом відеофільмів. Колектив кафедри має всі умови для плідної діяльності з підготовки лікарів та науково-педагогічних кадрів, з удосконалення лікувальної роботи, розвитку наукових досліджень.