Про нас

Перші харківські дослідження в галузі психотерапії сягають початку ХІХ ст.: у 1815 р. в Харкові виходить один з найперших посібників з психотерапії «Краткое руководство къ опытному душесловію» Петра Любовського, автора першого російськомовного підручника з психології.

Наприкінці XIX ст. (1878–1879) відбувається подія міжнародного масштабу – видання першої сучасної наукової експериментальної роботи Василя Яковича Данилевського, присвяченої гіпнозу у тварин.

28 січня 1878 р. на засіданні Харківського медичного товариства В. Я. Данилевський представляє першу на той час наукову експериментальну роботу «Про гіпнотизм у людини та тварин». Підсумки багаторічних (з 1874 до 1891 р.) «психічних вівісекцій», проведених на різноманітних представниках тваринного світу (жаби, тритони, ящірки, змії, черепахи, крокодили, камбали, електричні скати, річкові раки, морські краби, лангусти) були підбиті ним у доповіді «Єдність гіпнотизму у людини та тварин».

Харківський журнал «Архів психіатрії, неврології та судової психопатології» наприкінці ХІХ ст. публікує низку матеріалів із психотерапії, саме на сторінках цього журналу в 1888 р. з’являється класична праця А.А. Токарського «Гипнотизмъ и внушеніе».

1911 р. знаменується публікацією роботи приват-доцента Харківського університету Б.С. Грейденберг «Психологическія основы психической терапіи».

У 1912 р. К.І. Платонов, який розпочав свою діяльність з вивчення психотерапії у 1911 р. під керівництвом В.М. Бехтерєва, захищає докторську дисертацію «Про виховання комбінаційно-рухового рефлексу у людини на спільні звукові та світлові роздратування».

Під керівництвом К.І. Платонова у період 1920-х років у Харкові розпочинається справжній розквіт психотерапії. Навколо К.І. Платонова збирається велика кількість соратників (П.П. Істомін, І.З. Вельвівський, Д.С. Губергриц, Є.С. Катков, П.Я. Гальперін, А.Я. Шліфер, М.Я. Милославський, М.С. Коганов, А.Н. Мацкевич, І.М. Аптер та ін.), які розробляють наукові, методичні та практичні питання психотерапії (головним чином гіпнопсихотерапії).

До 1922 р. в Харкові утворюється вже кілька центрів психотерапії. У 1920 р. виник кабінет психотерапії у студентській лікарні (І.З. Вельвовський). На кафедрі нервових хвороб медичного інституту (завідувач – К.І. Платонов) було організовано психотерапевтичний кабінет (завідувач – І.З. Вельвовський, а за ним – П.П. Істомін). Під керівництвом К.І. Платонова розвивається відділ психотерапії в Українському психоневрологічному інституті (директор – А.І. Гейманович). Велике психотерапевтичне відділення було організовано у 1928 р. у психоневрологічному диспансері Південної залізниці (І.З. Вельвовський, а далі М.І. Холоденко, М.М. Хаїмович, А.Є. Бреслав та ін.).

Поряд із психотерапією у Харкові активно починають розвиватися психопрофілактика та психогігієна. Так, у складі Інституту з вивчення праці та побуту вчених та учнів виникає робота з психогігієни (Г.А. Залевський, І.З. Вельвовський). Проте особливо велика діяльність у цій галузі розвивається в Інституті соціальної психоневрології Української психоневрологічної академії. Тут, під керівництвом Л.Л. Рохліна, працюють А.І. Плотичер, Фурманов, Лещинський.

У той самий час у Психоневрологічному інституті Південної залізниці розгортається сектор з психології, у якому під керівництвом М.С. Лебединського, Шаряєва, Горелік, Є.М. Казас та інших розвивають роботу з промислової психології та психогігієни. У Харкові розпочинається видання журналу «Психогігієна в маси», відкрито низку психотерапевтичних кабінетів у поліклініках, проводиться велика антиалкогольна психотерапевтична робота.

Після 1933 р. дедалі більше міцніє психотерапевтичний центр у Психоневрологічному інституті Південної залізниці. Тут були відкриті клініка психотерапії (К.І. Платонов) та психотерапевтичне відділення у диспансері (І.З. Вельвовський, М.І. Холоденко, Є.М. Закам’яна, М.М. Хаїмович, А.Є. Бреслав, А.Б. Переверзєв, Г.Е. Ріхтер та ін.).

Починаючи з 1933 р., після публікації К.І. Платонова та І.З. Вельвовського про застосування гіпнозу у клініках хірургії, стоматології та акушерстві-гінекології, у Харкові з’являються десятки психотерапевтичних наукових праць. Харків стає одним із найбільших центрів психотерапії в СРСР.

Узагальнюючою роботою великого теоретичного та практичного значення у ці роки стає монографія К.І. Платонова «Слово як фізіологічний та лікувальний фактор», перше видання якого вийшло в 1930 р.

З 1930 р. К.І. Платонов, Є.С. Катков та І.З. Вельвовський систематично читають факультативні курси лекцій з [гіпно]психотерапії в Медичному інституті, Санітарно-гігієнічному інституті, в університеті, в Інституті удосконалення лікарів.

У роки Другої світової війни новатори психотерапевтичних підходів у Харкові організовують допомогу під опікою пацієнтів із лікувальних закладів, у тому числі і душевнохворих, продовжують читати лекції для студентів-медиків та практичних лікарів.

У післявоєнний період Харківська психотерапевтична школа швидко відроджується, особливо це стосується психопрофілактичної роботи.

У 1947 р. в Харкові була розроблена психопрофілактична система знеболювання пологів, що стала незабаром надбанням усього СРСР, а потім і всього світу, запропонована і теоретично розроблена І.З .Вельвовським у співавторстві з В.А. Плотичером та Е.А. Шугом за активної підтримки К.І. Платонова.

З 1948–1949 рр. стали функціонувати позаштатні цикли при кафедрі нервових хвороб УІУВ (зав. – проф. Ф.Ф. Харченко) на базі ЦПНБ МВС за двома напрямками:

1) психопрофілактичне знеболювання пологів (І.З. Вельвівський, Е.А. Шугaм, В.А. Плотичер, Д.А. Каплан та М.Л. Лінецький);

2) психотерапія та антиалкогольна справа (І.З. Вельвівський, К.І Лаврова, М.І. Кашпур, М.І. Раєнко та ін.).

Успіхи психопрофілактичного знеболювання пологів привели далі до затвердження цих циклів як всесоюзних (наказ МОЗ СРСР № 142 від 18.02.1951 р).

У 1958 р. було організовано доцентський курс при кафедрі нервових хвороб УІУВ, потім викладання психотерапії велося один рік у складі кафедри психіатрії.

У 1962 р. наказом МОЗ СРСР було організовано кафедру психотерапії, психопрофілактики та психогігієни. Її діяльність здійснювалася на базі відділення неврозів та психотерапії Центральної клінічної психоневрологічної та нейрохірургічної лікарні № 5 МПС. Завідувачем кафедри було обрано професора І.З. Вельвовського.

Виникнення першої у світі кафедри психотерапії саме в Харкові невипадкове, адже Харків як найбільший центр медичної науки України та СРСР здавна був центром розвитку психотерапії.

Природно, що кафедра, яка не мала прецеденту в історії вітчизняної та зарубіжної медицини, мала провести величезну роботу з підготовки теоретичних, методичних та програмних матеріалів. Насамперед було визначено місце психотерапії в медицині та створено доктрину кафедри, згідно з якою психотерапія трактувалася, з одного боку, як загальномедична дисципліна, з іншого – як окрема спеціальність.

З 1971 р. кафедру очолив учень проф. І.З. Вельвовського професор А.Т. Філатов, який продовжив широкомасштабну роботу зі впровадження психотерапії та психопрофілактики у різні розділи медицини (терапія, фтизіатрія, фізіотерапія, стоматологія, хірургія, урологія тощо).

З 1970 р. проводилося навчання збірної СРСР прийомам психічної саморегуляції до чемпіонатів світу та Олімпійських ігор.

З 1974 р. розгорнуто психогігієнічну роботу на шахтах Донбасу за програмою, складеною проф. А.Т. Філатовим. Безпосереднім виконавцем, куратором, а згодом і самостійним керівником робіт у шахтах Донбасу став професор С.І. Табачніков, доктор медичних наук, професор, з 2000 по 2021 р. – директор НДІ психіатрії МОЗ України.

З 1971 р. розширилася профілізація кафедри за рахунок доповнення циклами «Сексопатологія». Великим фахівцем у цій галузі став Валентин Валентинович Кришталь, який виріс від асистента до професора та створив першу в Україні кафедру сексопатології (нині у складі кафедри сексології, психотерапії та медичної психології ННІПО ХНМУ).

На базі кафедри було створено:

• перша в Україні спеціалізована рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій зі спеціальності 19.00.04 – медична психологія (медичні та психологічні науки) (2005–2021 рр.);
• перший на пострадянському просторі науково-просвітницький музей сексуальних культур світу;
• спеціалізований науково-практичний журнал «Медична психологія».

Головні здобутки школи професора В.В. Кришталя

• розробка чотирифакторної системної концепції стану сексуального здоров’я та подружньої адаптації;
• системні дослідження сексуального здоров’я та його розладів у чоловіків та жінок, розробка методологічних основ їх діагностики, корекції та профілактики;
• вивчення причин, механізмів розвитку, перебігу і проявів сексуальної дисгармонії та подружньої дезадаптації, як первинної, так і пов’язаної з різною психічною та соматичною патологією;
• дослідження в галузі сімейної дезадаптації та сімейної психотерапії;
• науково-просвітницька діяльність, спрямована на сексуальну просвіту молоді та підвищення сексуальної культури населення.

У 1993 р. кафедру психотерапії очолив учень професора А.Т. Філатова, професор Т.І. Ахмедов.

Наукові інтереси кафедри в ці роки були спрямовані на вивчення психосоматичних захворювань, розширення використання методів психотерапії «нової хвилі»: гештальт-терапії, позитивної психотерапії Пезешкіана, трансактного аналізу, групової психотерапії та ін.

З 1999 по 2019 р. кафедрою завідував головний психотерапевт МОЗ України (2000–2017) професор Борис Володимирович Михайлов. Під його керівництвом було розроблено низку документів щодо законодавчого впорядкування розвитку психотерапії в Україні. Крім того, здійснено наступне:

• розробка єдиної концептуальної та нормативної бази психотерапії;
• розробка концепції психотерапевтичного діагнозу;
• створення системи психотерапії для осіб, які працюють у структурах МВС та МО України;
• вивчення нейробіологічних механізмів реалізації психотерапії;
• розробка клінічної психотерапії соматоформних розладів;
• розробка проблем фармакопсихотерапії;
• розробка навчальних та атестаційних програм з психотерапії;
• створення нових методів та методик психотерапії;
• розробка та впровадження соціальної психотерапії (психотерапії у дефектології, у спорті, пенітенціарній та промисловій психотерапії).

З 09.2020 р. кафедру психотерапії, а з 12.2022 р. кафедру сексології, психотерапії та медичної психології  очолює професор М.В. Маркова.

Під її керівництвом кафедрою розробляються наступні напрямки:

• вивчення медико-психологічних наслідків соціального стресу, а саме: проблеми порушення психічного здоров`я (як донозологічних дезадаптивних проявів, так і клінічно окреслених соціально-стресових невротичних або адиктивних розладів) у населення та окремих специфічних соціальних груп в умовах дії факторів соціального стресу макро- (перш за все інформаційно-психологічних), мезо- (професійних) і мікросоціального (особистих і сімейних) рівнів;
• розробка концепції «постстресової психологічної дезадаптації», яка концептуалізується в рамках моделі «передхвороби»;
• дослідження проблеми інформаційно-психологічної безпеки особистості;
• розвиток наукових напрямків, що знаходяться на межі соматичної і медико-психологічної проблематики, а саме психоонкології, психодерматології, тощо;
• розробка актуальних питань підготовки кадрів та нормативної бази у сфері збереження психічного здоров’я в умовах викликів сучасності.

Цикли спеціалізації за фахом:

• Медична психологія (для лікарів, які закінчили інтернатуру за однією з лікарських спеціальностей).
• Психотерапія (для невропатологів, терапевтів, лікарів загальної практики – сімейної медицини).
• Сексопатологія (для психіатрів, акушерів-гінекологів, дерматовенерологів, урологів).
• Клінічна психологія (для психологів, практичних психологів, спеціалістів зі спеціальності «Психологія», які працевлаштовані на посаду психолога або практичного психолога закладу охорону здоров’я).
• Психотерапія (для клінічних психологів).

Цикли тематичного удосконалення:

• Діагностика та лікування порушень сексуального здоров’я (для лікарів лікувального профілю, сексопатологів).
• Екстрена психологічна допомога особам з гострими розладами психіки і поведінки психогенного походження (для лікарів лікувального профілю).
• Клініка, діагностика та психотерапія тривожно-депресивних розладів (для лікарів лікувального профілю).
• Когнітивно-біхевіоральна психотерапія (для лікарів лікувального профілю).
• Перинатальна психологія (для лікарів лікувального профілю, медичних психологів, неонатологів, педіатрів).
• Проблема вигорання у медичних працівників та способи корекції (для лікарів лікувального профілю).
• Психічні та поведінкові розлади МКХ-11: особливості застосування в клінічній практиці (для лікарів лікувального профілю).
• Психокорекція поведінкових, емоційних та соматовегетативних розладів в осіб, які вчиняють агресивні та насильницькі дії (для лікарів лікувального профілю, психотерапевтів).
• Психосоматичні аспекти в роботі лікаря загальної практики (для лікарів лікувального профілю, лікарів загальної практики – сімейної медицини).
• Психосоціальна реабілітація осіб, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та інших осіб, які постраждали під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) в Україні (для лікарів лікувального профілю).
• Психотерапія залежності від об’єктів нехімічного походження (для психотерапевтів, психіатрів, наркологів).
• Психотерапія посттравматичного стресового розладу і розладів адаптації та медико-психологічна реабілітація учасників АТО, членів їх сімей, тимчасово переміщених осіб (для лікарів лікувального профілю).
• Психотерапія та медико-соціальна реабілітація дітей та підлітків (для лікарів педіатричного профілю, лікарів загальної практики – сімейної медицини).
• Сімейна психотерапія (для лікарів лікувального профілю, лікарів загальної практики – сімейної медицини).
• Сучасні проблеми, клінічні прояви та терапія сексуальних розладів (для лікарів лікувального профілю, сексопатологів).
• Травмофокусована терапія при стрес-асоційованих розладах (для лікарів лікувального профілю).

Науково-дослідницька робота колективу кафедри у сучасний період охоплює декілька актуальних напрямків, а саме:

• вивчення медико-психологічних наслідків соціального стресу, а саме: проблеми порушення психічного здоров`я (як донозологічних дезадаптивних проявів, так і клінічно окреслених соціально-стресових невротичних або адиктивних розладів) у населення та окремих специфічних соціальних груп в умовах дії факторів соціального стресу макро- (перш за все інформаційно-психологічних), мезо- (професійних) і мікросоціального (особистих і сімейних) рівнів;

• розробка концепції «постстресової психологічної дезадаптації», яка концептуалізується в рамках моделі «передхвороби»;
• дослідження проблеми інформаційно-психологічної безпеки особистості;
• розвиток наукових напрямків, що знаходяться на перетині соматичної і медико-психологічної проблематики, а саме психоонкології, психодерматології, тощо.

Співробітниками кафедри опубліковано понад 2500 наукових праць, видано понад 50 монографій, близько 30 навчальних посібників.

Вченими кафедри сформовано потужну наукову школу психотерапії та медичної психології. За період існування кафедри підготовлено понад 50 докторів і понад 170 кандидатів медичних та психологічних наук, з них професором В.В. Кришталем – 20 докторів і 73 кандидатів, професором М.В. Марковою – 12 докторів та 35 кандидатів наук.

Клінічні бази кафедри:

• КНП ХОР Харківський обласний психоневрологічний диспансер;
• Харківська клінічна лікарня на залізничному транспорті № 1, АО Укрзалізниця;
• КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня».