Життя видатного вченого-гістолога

Життя видатного вченого-гістолога (до 170-річчя з дня народження)

Розповідь про цю видатну особистість в історії Харківської вищої медичної школи повертає нас до початку ХХ ст., коли політичні потрясіння 1917‒1920 рр. викликали масовий від’їзд з країни наукової інтелігенції. Серед них було достатньо відомих науковців, чиї імена у подальшому були або викреслені з історії України, або забуті. Це трапилося і з ім’ям М.К. Кульчицького – одного з відомих вітчизняних гістологів, 170-річчя якого відзначали у січні цього року.

Микола Костянтинович народився у м. Кронштадті в родині обер-офіцера, представника старовинного польського дворянського роду. Початкову освіту отримав у Тамбовській класичній гімназії, вищу в Харківському університеті, медичний факультет якого закінчив з відзнакою у 1879 р. Його студентська наукова праця «Про будову підшлункової залози» була визнана гідною золотої медалі. Після закінчення університету він був залишений стипендіатом для приготування до професорського звання по кафедрі гістології.

Дисертацію за темою «Про побудову тілець Grandry» М.К. Кульчицький захистив у 1882 р., після чого був призначений приват-доцентом і почав читати курс гістології та ембріології. З 1887 по 1888 р. М.К. Кульчицький знаходився в науковому відрядженні в Росії і за кордоном, у 1889 р. був призначений ординарним професором, а в 1893-му йому було присвоєно звання ординарного професора. З 1889 по 1910 р. він завідував кафедрою гістології та ембріології Харківського університету.

Один з найвідоміших учених свого часу, професор М.К. Кульчицький підняв на значну висоту наукову та викладацьку діяльність кафедри. Значно збільшилася її матеріальна база. Було придбано до 70 мікроскопів, величезна кількість інструменту та посуду, особлива увага була звернена на застосування мікрофотографії в гістології. Його наукові праці стосувалися вивчення центральної нервової системи і нервових закінчень, а також травної системи. Під його керівництвом на кафедрі було виконано 15 наукових праць.

М.К. Кульчицький був активним дослідником і опублікував велику кількість статей з усіх напрямків гістології та техніки гістологічних досліджень. Серед його досягнень можна відмітити відкриття своєрідних клітин кишкового епітелію. У 1882 р. у роботі «До питання про побудову слизової оболонки тонких кишок і механіки всмоктування» Микола Костянтинович уперше дав докладний опис морфології та фізіології ентерохромафінних клітин шлунково-кишкового тракту, які отримали назву «клітин Кульчицького».

Багато працював він і з гістології нервової системи. Його докторська дисертація, яку він готував у лабораторії професора К. З. Кучина, була присвячена вивченню дотикового рецептора язика качок – тілець Grandry. Ніхто до нього не дав докладного опису їх гістологічної побудови. Дослідивши це питання, вчений зробив висновок про те, що тільця Grandry являють собою цілком особливу, анатомічно закінчену форму нервових закінчень, які володіють також і особливою фізіологічною функцією.

М.К. Кульчицький багато уваги приділяв теорії мікроскопічної техніки. Сам він прекрасно володів методами гістологічних досліджень, його препарати були визнані гідними золотої медалі на Всеросійській виставці в Н. Новгороді. Глибокі знання з гістології знайшли відображення в його книгах з гістології і мікроскопічного дослідження, які видавалися п’ять разів. Великою увагою користувався його підручник «Вчення про мікроскоп і техніка мікроскопічного дослідження», який був виданий вперше у 1885 р., а потім багаторазово перевидавався. Крім того, М. К. Кульчицькому належить фундаментальний підручник «Основи гістології тварин і людини» (Харків, 1900), що витримав кілька видань, і посібник для практичних занять «Основи практичної гістології» для лікарів і студентів (частина I ‒ 1889, частина II ‒ 1890).

М.К. Кульчицький добре знав хімію, ним було винайдено багато нових методів у техніці досліджень, присвячених гістологічним методикам, фіксуючим і консервуючим засобам, різним засобам фарбування препаратів. Одна з перших його праць у цьому напрямку була опублікована в 1884 р. Тут вчений пропонував свій спосіб подвійного фарбування препаратів з використанням літієвого розчину карміну і спиртового розчину пікринової кислоти. Спосіб фарбування мієлінових оболонок нервових волокон, запропонований М.К. Кульчицьким у 1890 р., використовується до цього часу.

Про авторитет М.К. Кульчицького в європейській науці свідчить той факт, що під час вшанування його у Харкові 7 березня 1910 р. у зв’язку з 30-річним ювілеєм наукової діяльності були отримані вітальні телеграми від корифеїв науки з Німеччини, Австрії, Бельгії та Італії, зокрема від видатного авторитету європейської гістології проф. Вольдейєра з Берліну. У 1913 р. Радою експертів при Всеросійській гігієнічній виставці у Петербурзі він був нагороджений почесним дипломом за допомогу у справі обладнання занять із шкільної гігієни на курсах учителів. З 1897 по 1901 р. Микола Костянтинович був деканом медичного факультету. У 1898 р. професор М. К. Кульчицький був обраний членом-кореспондентом Військово-медичної академії.

Коли педагогічний стаж Миколи Костянтиновича склав 30 років, він залишив завідування кафедрою і пішов у добровільну відставку, як він казав: «…не стомленим інвалідом, але в розквіту розумових сил, збагачений життєвим досвідом…для того, щоб дати кращі шанси до продовження по службі своїм молодим колегам». Однак він продовжував активну громадську діяльність: був гласним (депутатом) міської думи і головою від міста в педагогічній раді однієї з чоловічих гімназій, а також почесним членом товариства наукової медицини і гігієни при Харківському університеті.

М.К. Кульчицький був людиною вельми консервативних правих поглядів. Можливо, саме це сприяло його призначенню попечителем Казанського навчального округу, який об’єднував 6 губерній. На цій посаді він показав себе активним і відповідальним працівником, і в 1914 р. був переведений попечителем Петербурзького навчального округу. У 1916 р., залишаючись попечителем, він був призначений сенатором, а в грудні цього ж року – міністром народної освіти останнього Імператорського кабінету міністрів.

У дні Лютневої революції М.К. Кульчицький, як і всі міністри, був заарештований і з 4 по 12 березня 1917 р. перебував у Петропавлівській фортеці. Звільнившись з-під арешту, він отримав дозвіл на повернення до Харкова. Прибувши з родиною до міста, де пройшло все його академічне життя, Микола Костянтинович зрозумів, що залишився без майна і засобів для існування. Професор розробив технологію отримання милу, що на той час було рідким і дорогим товаром, і продавав його. Це двічі рятувало його родину у найбільш тяжкі і голодні роки громадянської війни.

Наприкінці 1918 р. у Харкові почалися великі арешти із взяттям заложників серед найбільш відомих мешканців міста. У першу хвилю арештів професор не попав. Рятуючись від більшовиків, родина Кульчицьких здійснила, здавалося б, цілком неймовірне: пішу подорож у 22 дні з Харкова до Севастополя, де мешкала з чоловіком його старша донька. Уже звідти морським шляхом вони дісталися до Тунісу, а потім на запрошення відомого англійського антрополога і дослідника нервової системи Е. Сміта ‒ до Лондона. Тут М.К. Кульчицький працював у лабораторії нового факультету анатомії Лондонського університету до 30 січня 1925 р., коли трагічно загинув в результаті нещасного випадку з ліфтом у помешканні кафедри. В університетському журналі була розміщена стаття, де смерть М.К. Кульчицького визнавалася «тяжкою втратою для медичного факультету і для кафедри анатомії особливо». Йому було лише 69 років.

Микола Костянтинович Кульчицький був широко освіченим, талановитим ученим, що зробив значний внесок у розвиток гістологічної науки, його різнобічна діяльність була добре відома у нашій країні і за кордоном.

Матеріал підготувала директорка Комплексу «Музей медицини» Жаннета Перцева