Як намагалися закрити медичний факультет Харківського університету

Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету

Як намагалися закрити медичний факультет Харківського університету

Як ми вже знаємо, Харківський університет, створений у листопаді 1804 р., свою освітню діяльність почав у січні 1805 р.

А яким був Харків на початку XIX століття? Це було маленьке місто з населенням близько 10 тис. людей, невпорядковане, неосвітлене, без водогону, очисних споруд, розташоване на заболочених землях посеред двох річок, з несприятливими кліматичними умовами. Багато хто з прибулих до Харкова іноземних професорів згодом страждав від звичайного в місті захворювання під назвою «переміжна лихоманка», яка за нетривалий час призвела до смерті багатьох, як це було з Л.О. Ванноті, В.Ф. Дрейсігом, А.Я. Калькау та ін. Відомий Харків був лише своїми торговельними ярмарками, куди 4 рази на рік прибував гужовий транспорт з усієї Російської імперії. Через це в місті накопичувалася величезна кількість гною. Гнойовий пил і випаровування робили повітря міста ще більш небезпечним. Навесні і влітку вулицями і площами неможливо було ані пройти, ані проїхати. У такі періоди для студентів університету влаштовувалися «брудні канікули». Улітку бруд висихав, і пил запорошував очі перехожим навіть на мощених вулицях. За старих часів про Харків говорили, що восени й навесні він перетворюється на чорнильницю, а влітку — на пісочницю.

Згадаємо, що представляв собою сам Харківський університет на початку своєї діяльності. Розташовувався він у відведених для нього казенних будинках харківського губернатора та віце-губернатора, де розміщені були аудиторії, лабораторії та кабінети. Основна частина цих будівель після цілого ряду добудов та переробок збереглася на Університетській вулиці (за старих часів Університетська гірка) до наших днів.

Навчання студентів почав штат викладачів, що складався з 25 іноземців та 17 росіян. Викладання в університеті велося латиною. Навчання починало лише 57 студентів. З них 33 казеннокоштні, це були переважно найкращі вихованці Харківського колегіуму та Білгородської семінарії. Виявили бажання навчатися в університеті ще 41 особа. Проте з них після складання іспитів лише 24 були визнані підготовленими для навчання та стали студентами.

За яких умов почав розвиватися медичний факультет? Як пише професор М.А. Попов у книзі «Медичний факультет Харківського університету за перші сто років його існування. 1805–1905 рр.», «при найсумніших. Для медичного факультету в Харкові нічого не було підготовлено для ведення викладання… Членам факультету та ради довелося самим подбати про влаштування найпотрібніших установ: анатомічного театру, аудиторій, кабінетів, лабораторій та клінік. Знадобилися будівлі, окремі приміщення, інструменти, препарати та ін., що досягалося з великими труднощами… Але найсумнішим… була повна відсутність слухачів. Чому? Важко сказати. Але, на жаль, спочатку охочих вступити на медичний факультет не було».

У зв’язку із цим у деяких історичних документах та сучасних висловлюваннях звучить твердження, що медичного факультету, як такого, до 1811 року, коли з’явилися студенти-медики, не існувало. На нашу думку, це не так. Дійсно, через відсутність студентів регулярні заняття на медичному факультеті могли розпочатися лише 1810/1811 акад. м. Але був штат викладачів для шести спеціальних кафедр, яким «рада часто доручала якісь спеціальні заняття». Вони читали лекції вихованцям Харківського колегіуму, яким було дозволено відвідувати з цією метою університет, працювали з підготовки навчально-допоміжних закладів, зокрема анатомічного театру, навчальних посібників, прямували до інспекторських перевірок у навчальному окрузі тощо.

Звичайно, «не дивно, що за такої хронічної відсутності слухачів з’явилася думка про скасування медичного факультету при Харківському університеті». З цією пропозицією виступив піклувальник навчального округу граф С.О. Потоцький. «На щастя, – пише Д.І. Багалей, – його думка зустріла сильні заперечення не тільки у раді, а й у міністерстві і з боку міністра народної освіти гр. О.К. Разумовського, який сказав, що «у цьому його переконує схильність до цих наук, давно вже помічена в українському юнацтві, і той переконливий доказ, що найбільша частина лікарів (Російської імперії – П.Ж.) вийшла з Малоросії».

Таким чином, медичний факультет був збережений і, на переконання Д.І. Багалея, «завдяки цьому і сам університет зберіг свою цілісність та недоторканність; знищення одного факультету могло загрожувати в майбутньому повним його розчленуванням або перетворенням на ліцей, тим більше, що у свій час дуже серйозно ставилося питання про переведення Харківського університету в інше місто через вкрай несприятливі гігієнічні умови. Харкова», додам від себе, – що звели у могилу раніше визначеного природою терміну деяких університетських професорів.

Так факультет залишився жити і отримав можливості подальшого розвитку, про що ми розповімо далі.

Жаннета Перцева, директорка Комплексу «Музей медицини»