Видатний вихованець харківської хірургічної школи

100 років тому ‒ 10 серпня 1925 р. пішов із життя видатний хірург, чудовий педагог та активний громадський діяч Микола Петрович Трінклер.

«Прогрес науки визначається працями її вчених і цінністю їх відкриттів», ‒ сказав свого часу Луї Пастер. Прогрес медицини кінця ХІХ і початку ХХ ст. не був би цілком очевидним без праці М.П. Трінклера, нашого земляка, який вийшов зі стін медичного факультету Харківського університету.

Усе життя М.П. Трінклера – приклад подвижницького служіння людям. Немає такої галузі клінічної хірургії, в якій він не залишив сліду, не виявив себе новатором та талановитим експериментатором. За більш ніж 40-річний період лікарської та педагогічної діяльності ним написано понад вісім десятків наукових праць з різних питань хірургії. Багато років свого життя він присвятив вивченню та лікуванню злоякісних пухлин – цього бича людства ХХ століття.

Ще на 3-му курсі університету М.П. Трінклер почав відвідувати факультетську хірургічну клініку. Багато працював над детальним вивченням будови стінок шлунка, сам готував численні препарати. Результатом стала написана ним наукова праця «Про будову слизової оболонки шлунка», за яку він отримав золоту медаль.

М.П. Трінклер ‒ найвідоміший хірург свого часу, віртуоз хірургічної техніки, який з дивовижним мистецтвом виконував найскладніші операції з трепанації черепа, розтину мозкових абсцесів, ектомій, видалення різних пухлин тощо. Він зробив другу в Росії тотальну резекцію шлунка.

Це був новатор з великим відчуттям нового. Як прихильник нового асептичного способу оперування та лікування ран М.П. Трінклер виготовив у Харкові перший вітчизняний стерилізатор та багато зробив для впровадження антисептики й асептики в медичну практику.

У 1906 р. він відкрив лікарню у приміщенні, яке залишив йому проф. А.Г. Подрез. Тут отримували медичну допомогу переважно студенти та бідні городяни, яких лікували безкоштовно. За більш ніж сорокарічну хірургічну практику М.П. Трінклер склав найбагатшу колекцію препаратів, яку згодом передав у дар клініці.

Головним багатством його натури, за свідченням сучасників, були душевна простота, надзвичайна делікатність, висока чуйність і скромність.

У житті, у спілкуванні з хворими, співробітниками, студентською молоддю він був привабливий, сповнений сердечності та доброти, завжди готовий допомогти. Микола Петрович не терпів, якщо поряд чувся стогін чи крик хворого. Він негайно залишав справи, заходив у перев’язувальну, брав до рук хірургічні інструменти і закінчував процедуру безболісно. Як стверджував проф. Я.Я. Постоєв, «інтереси хворого були для Н.П. на першому плані, і ніколи він не брався за ніж, якщо бачив, що операція може лише трохи відстрочити фатальний результат».

Видатний вчений і педагог, він заслужив на повагу не лише студентів-медиків Харкова, а й університетів інших міст. Багато з них направляли його головою Державних екзаменаційних комісій. Він був членом журі з присудження Нобелівської премії, його запрошували на роботу до Москви, Стокгольма, Баку, але Микола Петрович дуже любив Харків, свій Харків, і відмовлявся від цих пропозицій.

Постійно зайнятий, постійно обтяжений роботою та хворими М.П. Трінклер приділяв багато уваги клінічним лекціям, у які вкладав увесь досвід свого життя. Лекції його захоплювали не красномовством, але глибоким змістом, який поєднувався з простотою та ясністю викладення. А він продовжував працювати над ними. У музеї історії ХНМУ експонуються два томи рукописних лекцій професора з клінічної хірургії.

Те, що М.П. Трінклер чудовий хірург, відомо всім, але не всі знають, що він був обдарованим музикантом і гарним художником, який любив і розумів живопис, добре писав олією, особливо йому вдавалися краєвиди.

Пам’ять про цю видатну людину, її світлу душу, невтомну працю й вогонь творчості живе у Харкові — одна з вулиць міста носить його ім’я.

Матеріал підготувала директорка Комплексу «Музей медицини»,
заслужена працівниця університету Жаннета Перцева