Вшановуємо пам’ять Валентина Отамановського
26 лютого ми відзначаємо 130-ту річницю від дня народження вірного сина України – краєзнавця, історика, педагога, політичного діяча, завідувача кафедри латини Харківського медичного інституту Валентина Дмитровича Отамановського (1893–1964).
Професор В. Отамановський – полум’яний борець за українську незалежність і видатний учений, дослідник широкого гуманітарного, практично енциклопедичного спектру – краєзнавець і пам’яткознавець, фахівець з історії та права українських міст середньовіччя, історії медицини й аптечної справи, історик науки, бібліограф, видавець і письменник, перекладач і поліглот, педагог, організатор науки.
Сьогодні, в часи героїчного спротиву українського народу московській навалі, ім’я Валентина Отамановського набуває ще більшої значущості як символ боротьби проти російського гегемонізму. Боротьба України з «ненажерливою Москвою», – писав він, – це «страшна боротьба двох націй, двох світів, двох культур та незмиренних ідей». У буремні роки він на чолі «Братства самостійників» став на шлях боротьби за повну незалежність України від Росії, був ініціатором створення і членом Української Центральної Ради, хоробро бився з російськими окупантами під Крутами. У 1920-ті роки В.Отамановський займався науковою діяльністю, організував «Кабінет виучування Поділля», на знайдених архівних матеріалах написав і видав працю «До історії медицини та аптечної справи у Вінниці й Вінницькому повіті другої половини ХVІІІ ст.», яка стала першим в Україні дослідженням з медичного краєзнавства.
У 1929 році Валентин Отамановський був засуджений по справі «Спілки Визволення України». Після таборів відбував заслання в Татарстані. Останні роки свого життя Валентин Дмитрович провів у Харкові. 14 жовтня 1958 р. він за конкурсом обрався завідувачем кафедри латинської мови Харківського медичного інституту. У завершальний, харківський період своєї діяльності видав монографію з історії медицини Русі та підготував іншу, з історії аптечної справи в Україні, яка так і не побачила світу. 10 березня 1964 р. Валентин Дмитрович помер від інфаркту міокарда і був похований на 2-му міському кладовищі.
Центр медичного краєзнавства ім. професора В.Д. Отамановського шанує пам’ять вірного сина України і встановив на честь Валентина Дмитровича сучасну гранітну брилу. Кафедра суспільних наук, студентська молодь, громадські активісти та патріоти збираються біля поховання на День Захисника України, День пам’яті героїв Крут і день народження професора, щоб віддати шану його справі та вчергове підкреслити – його діло живе, а Україна знову бореться проти московської агресії.
На честь ювілейної дати пройшли виховні заходи на різних курсах та факультетах, меморіальні сесії, міжуніверситетський науковий семінар, відбулося урочисте покладання квітів на могилу Валентина Отамановського, підготовлено статтю до газети «Медичний університет» і календаря «Пам’ятні сторінки ХНМУ». Висловити свою пошану вірному синові українського народу зібралися представники ХНМУ: завідувач кафедри суспільних наук Ігор Робак, доцент Олександр Чернуха, директорка Центру медичного краєзнавства ім. професора В.Д. Отамановського Ганна Демочко, заст. декана з виховної роботи ІІІ медичного факультету Олексій Троценко, доцентка каф. латинської мови та медичної термінології Олександра Литовська і студентський актив.
