Студентство Харківської вищої медичної школи

Майже чотири роки ми живемо у стані напруженого протистояння нашої Вітчизни нападу з боку рф. Ворог намагається зламати наші сили, похитнути нашу волю. Постійні обстріли, повітряні тривоги, відсутність світла, води, тепла повинні були б, за думкою ворога, зламати наш спротив. Але ми живемо: працюємо кожен на своєму місці, творимо науку, навчаємося, святкуємо визначні дати.

17 листопада в країні відзначався День студента. Цікава історія започаткування і становлення цього свята в Україні, адже вперше про нього заговорили теж у воєнний час, у далекому 1941 р. у Лондоні на міжнародній зустрічі студентів країн, що боролися проти фашизму. Проте відмічати це свято у світі почали лише у 1946 р. після Світового конгресу студентів у Празі на знак пам’яті про чеських студентів-патріотів.

У незалежну вільну Україну цей день прийшов у 1999 р. Свято було встановлено указом тодішнього президента країни Л. Кучми. Воно давало можливість вшанувати студентство як важливу частину суспільства, від якої залежить майбутнє країни, адже знання, енергія, наполегливість молодих – це ключові сили для її відбудови. Серед кращих представників молоді Харківщини, відмічених почесними обласними і міськими відзнаками у теперішній День молоді, є і студенти нашого університету Марина Цимбал і Єгор Зубенко, які, безумовно, проявлять себе в майбутньому.

А я згадую, що студентство Харківської вищої медичної школи завжди давало приклади успішного навчання, наукової діяльності та активної громадської позиції. Багато з них далі ставали відомими майстрами своєї справи – лікарями, видатними науковцями, громадськими діячами. У зв’язку з цим хочеться згадати про трьох студентів ‒ випускників Харківського університету 1860 р., професорів, докторів наук Л.Л. Гіршмана, О.Я. Данилевського та О.Х. Кузнецова.

Вони вчилися в одній гімназії, обрали для вступу в університет один факультет, медичний, де й продовжували своє навчання, опановуючи таємниці майбутньої професії. В університеті тривала їх дружба. Вони склали ядро групи студентів, які завдяки їх винятковим здібностям і видатним успіхам у навчанні зайняли особливе положення в студентському середовищі й отримали назву «Блискуча плеяда». У 1860 р. успішно закінчили своє навчання.

У кожного з них склався свій шлях у житті, але кожен з них залишив про себе пам’ять як про людину, що постійно навчалася, шукала нове в науці, відповідально ставилася до своїх обов’язків, була високих моральних правил.

Олександр Якович Данилевський після захисту дисертації у 1863 р. був запрошений до Казанського університету на щойно створену кафедру медичної хімії і фізики, надалі біохімії, одним із основоположників якої він визнаний. Довгий час він жив за кордоном, де працював і набував досвіду в різних біохімічних і фізіологічних лабораторіях видатних учених, а з 1885 р. очолив кафедру біохімії в рідному університеті, займався хімією білків і питаннями харчування. О.Я. Данилевський привів доказ знаходження у тканинах шлунка антиферментів (антипепсин і антитрипсин), які перешкоджають самоперетравленню шлунка і кишечника. Наукові проблеми, якими займався цей видатний вчений, були нерозривно пов’язані з проблемами держави і суспільства. У 1893 р. О.В. Данилевський був призначений професором кафедри фізіологічної хімії Військово-медичної академії, далі до 1910 р. був її начальником.

Леонард Леопольдович Гіршман після закінчення університету декілька років стажувався за кордоном і у 1863 р. повернувся до Харкова визнаним офтальмологом, хоча такої кафедри на медичному факультеті ще не було. Звістка про те, що в Харкові є лікар, який чудово лікує очі, не відмовляє нікому у допомозі і не бере грошей за лікування, швидко розповсюдилася, і до кінця 90-х років минулого століття Харків отримав у шанувальників офтальмології назву «Глазная Мекка». У 1872 р. під керівництвом Л.Л. Гіршмана була відкрита перша офтальмологічна клініка в Харківському університеті. За його ініціативою у 1886 р. було відкрите Харківське відділення піклування про сліпих і засновано училище для сліпих дітей, що існує й дотепер. Коли професор пішов у відставку, у місті виник рух за створення клініки, де Гіршман міг би приймати хворих. Пожертвуваннями приватних осіб і організацій була зібрана необхідна сума, і у 1908 р. в Харкові була відкрита така клініка, що носить ім’я Л.Л. Гіршмана і дотепер.

Олександр Харитонович Кузнецов після закінчення навчання довгий час викладав госпітальну терапію у рідному університеті, вчені труди його в основному були присвячені вивченню захворювань шкіри, а також іншим назрілим питанням внутрішньої медицини. У 1889 р. він ознайомив членів ХМТ з новою епідемічною хворобою – інфлюенцією (сьогодні грип).

О.Х. Кузнецов користувався великим авторитетом серед медичної спільноти Харкова, протягом майже 15 років керував Харківським медичним товариством. Професор О.П. Браунштейн сказав про нього, що він «усе життя викладав молодим і старим лікарям найважчу, найделікатнішу і найблагороднішу науку – лікарську етику. І на цьому шляху протягом 50 років не мав супротивників».

Це були вихованці Харківської вищої медичної школи – попередники теперішніх студентів ХНМУ.

Директорка Комплексу «Музей медицини» Жаннета Перцева