І.П. Щелков – науковець і ректор

Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету

Серед професорів і викладачів медичного факультету Харківського університету другої половини XIX ст. було багато таких, кого можна назвати першопрохідцями у тій чи іншій галузі медицини. Першим професором самостійної кафедри фізіології став Іван Петрович Щелков, який у 1855 р. з відзнакою закінчив університет і відразу узявся до складання докторських іспитів. Працюючи помічником ординатора при хірургічній клініці, він вже у 1857 р. успішно захистив докторську дисертацію на тему: «Анатомічний та фізіологічний опис сечового апарату хребтових тварин», яка була написана латинською мовою.

Ми вже розповідали, що згідно зі статутом Університету 1835 р. найбільш підготовлених випускників рішенням Ради університету за казенний кошт відряджали на два роки за кордон для підготовки до професорського звання. Таким чином готувалися вітчизняні викладацькі кадри. Після захисту докторської дисертації у таке відрядження був направлений і І.П. Щелков. За кордоном він слухав лекції і займався фізіологією, патологічною та загальною анатомією, загальною патологією і фізіологічною хімією у видатних учених того часу: Р. Вірхова, К. Людвига, Дюбуа-Реймона, Д.Ф. Лямбля.

У 1861 р. І.П. Щелков повернувся до Харкова, працював на кафедрі фізіології та загальної патології і у 1863 р. був обраний ординарним професором. Незабаром кафедра фізіології стала самостійною. І.П. Щелков керував нею протягом 20 років. За свідченням професора В.Я. Данилевського, наукове викладання фізіології в Харківському університеті вперше було встановлено саме І.П. Щелковим. Іван Петрович став засновником експериментальної фізіологічної лабораторії, яку він улаштував у чотирьох кафедральних кімнатах. Попри тісноту та незручність приміщення, на невеликі кошти лабораторії та її непристосованість, в ній від самого початку існування велася жвава наукова діяльність як самого професора, так лікарів і студентів. Серед його учнів, які займалися науковими дослідженнями у фізіологічній лабораторії, слід особливо відзначити Іллю Ілліча Мечнікова, майбутнього лауреата Нобелівської премії, та Василя Яковича Данилевського, який згодом став академіком АН УРСР.

Спеціальні експериментальні дослідження, що проводились у фізіологічній лабораторії І.П. Щелкова, одразу вплинули на викладання фізіології, яке стало послідовно науковим і демонстративним. Лекції стали супроводжуватися дослідами на тваринах та поясненнями методів фізіологічних досліджень. З 1886 р. І.П. Щелков, крім систематичного курсу фізіології людини, почав безкоштовно читати спеціальний курс з методики фізіологічних дослідів, у який входили практичні заняття студентів із застосуванням цих методів.

Наукові інтереси І.П. Щелкова були широкими й різнобічними. З його експериментальних робіт особливе наукове значення мають дослідження газів крові, що були оприлюднені у вигляді 4 статей у 1862 р. Крім того, він вивчав біохімію й фізіологію працюючих м’язів і провів ряд спостережень у лабораторних і клінічних умовах щодо кількості гемоглобіну в крові із застосуванням нового тоді метода спектрофотометрії та підготував дві роботи (1887, 1888). Йому належать праці з проблем університетської освіти, а також з археології та історії Харківської губернії

І.П. Щелков був прекрасним лектором. Академік В.Я. Данилевський у біографічному нарисі про вчителя писав: «Чудовий лектор, Іван Петрович справляв на нас, своїх слухачів, глибоке враження своєю плавною, серйозною мовою, суворою логічністю, критичним аналізом. Перед нами був не тільки лектор, що викладав науку, але й допитливий дослідник, що вчив нас, як треба науково мислити…».

Нобелівський лауреат професор І.І. Мечніков згадував: «…не можу не сказати кілька слів про мого вчителя професора І.П. Щелкова в Харкові… Викладання його мало цілком науковий характер і супроводжувалося майстерно поставленими дослідами. Щелков влаштував крихітну лабораторію, що була забезпечена необхідними приладами, і дав у ній притулок спочатку двом учням, у числі яких – автор цих рядків. Там я зробив свою першу учнівську роботу з фізіології інфузорій».

І.П. Щелков видав перший в Україні «Учебник физиологии» (у 3 випусках ‒ 1871, 1874). Ним надруковані «Лекции по физиологии» (1879) та «Записки по физиологии» (1879, 1880).

Іван Петрович був справедливою, урівноваженою людиною, прихильником законності та порядку, непричетним до всіляких інтриг, і це високо цінували колеги. Його професорська діяльність дістала високу оцінку з їх боку, і в 1867 р. І.П. Щелкова обрали деканом медичного факультету, а у 1881 р. ‒ проректором Харківського університету. У 1884 р. його було призначено ректором Харківського університету, а в 1890 р. – ректором Варшавського університету (1890‒1894).

У 1894 р. він залишив службу і переїхав до Криму в м. Судак, де протягом ряду років займався метеорологічними спостереженнями й віддавався улюбленим заняттям музикою та археологією. Помер Іван Петрович Щелков у 1909 р.

Підготувала директорка Комплексу «Музей медицини»

Жаннета Перцева