Перші статути Харківського університету
Історичні нариси про початок медичного факультету Харківського університету
Від часу заснування університету Харків став не тільки просвітницьким, але й навчально-адміністративним центром всього півдня Росії. Він очолив тільки-но створений Харківський навчальний округ. У віданні університету були всі середні й нижчі училища, а також і приватні пансіони в межах всього цього округу, до якого в той час належали «Слобідсько-Українська, Орловська, Воронезька, Курська, Чернігівська, Полтавська, Миколаївська, Таврійська, Катеринославська губернії, а також землі донських і чорноморських козаків». Університет керував навчальною та господарською сторонами життя училищ на всьому величезному просторі округу, йому також належала цензура всіх книг, які друкувалися в межах навчального округу.
Життя університету регламентувалося Статутами, які змінювалися залежно від часу й обставин. Протягом ХІХ ст. їх було чотири. Перший Статут, затверджений Олександром I у 1804 р., надавав університету певну самостійність і наділяв Раду професорів досить широкими правами. Ректор обирався Радою університету. На медичному факультеті було 6 спеціальних кафедр, про які ми вже розповідали. Викладання здійснювалося латиною. Студенти ділилися на дві групи: казеннокоштні, які знаходилися під опікою держави, і своєкоштні, які навчалися за власний рахунок. За соціальним походженням більшість були вихідцями з дворян. Відповідно до Статуту Радою університету для студентів складалися «Правила благочиния». Щоб контролювати дотримання цих правил, з ординарних професорів обирався інспектор казеннокоштних студентів, йому допомагали два помічники.
З часом реформи, проголошені і розпочаті Олександром I, почали поступово нівелюватися, сходити нанівець. У 1835 р. вийшов новий Статут. Він позбавляв університет автономії, а також забороняв приймати в нього осіб недворянського походження. З університету зняли функції керівництва цензурою й роботою навчального округу.
Правила для студентів рясніли безліччю заборон. Для нагляду існувала спеціальна книга, так званий «Кондуитный список». Це своєрідна штрафна книга, у якій вівся суворий облік поведінки всіх студентів. Провини, записи про які вносилися в Кондуїт, були найрізноманітнішими, як наслідок порушень вимог статутів або різних інструкцій. Правила для студентів рясніли безліччю заборон. Студенти не мали права не тільки вступати у таємні товариства, але й до шлюбу, відвідувати театри, носити цивільний одяг, мати вуса, палити тютюн тощо. За порушення правил були різні покарання, включаючи ув’язнення в карцері.
Занесені двічі у Штрафну книгу підлягали виключенню з університету. Однак за більш значні порушення статутів, зокрема участь у революційних виступах, керівництво університету й уряд вживали більш жорстоких заходів, аж до призову в солдати і навіть посилання на каторжні роботи. Дипломи видавалися тільки за наявності свідоцтва інспектора про благочинність і покору.
За статутом 1835 р. кількість кафедр на медичному факультеті збільшилась до 10: 1) анатомія (анатомія людського тіла, патологічна анатомія, розтин трупів); 2) фізіологія (загальна фізіологія і загальна патологія); 3) семіотика; 4) спеціальна патологія і терапія, терапевтична клініка; 5) хірургія умоглядна; 6) хірургія операційна, очні хвороби і хірургічна клініка; 7) повивальне мистецтво, жіночі і дитячі хвороби, щеплення віспи, лікування рожениць і новонароджених; 8) судова медицина, медична поліція, історія і література медицини, енциклопедія і методологія; 9) скотолікування (ветеринарна анатомія і фізіологія; діагностика хвороб свійських тварин); 10) лікувальне речовинослов’я (загальна терапія, речовинослов’я, токсикологія, вивчення мінеральних вод, фармація, рецептура, дієтетика або гігієна).
Якщо на початку століття серед викладачів університету були переважно іноземці, то з 1826 р. на медичному факультеті розпочався регулярний та активний захист дисертацій вітчизняних викладачів.
Для заохочення студентів до занять наукою факультетом почали пропонуватися певні теми. Для нагородження робіт, що відзначилися при написанні, було засновано 2 золоті та 3 срібні медалі. Надалі багато з відомих професорів – випускників університету ‒ у студентські роки отримували такі медалі, наприклад, М.П. Трінклер, А.Г. Подрєз, М.С. Бокаріус. Студента В.П. Воробйова свого часу було нагороджено двічі.
Таким в основному було життя медичного факультету Харківського університету у першій половині XIX ст.
Жаннета Перцева, директорка Комплексу «Музей медицини»
