Любов Трохимівна Малая – постать епохи української медицини

13 січня народилася Любов Трохимівна Малая — ім’я, без якого неможливо уявити історію української терапії та кардіології. Вона належить до тих особистостей, чия праця формує не окремий напрям, а цілу епоху в медицині.

Лікарка, вчена, педагогиня та організаторка охорони здоров’я, Любов Трохимівна на десятиліття пов’язала своє життя з Харковом і Харківським медичним інститутом, працюючи на перетині науки, клінічної практики та медичної освіти.

Народилася вона у 1919 році в селі Копані Запорізької області в селянській родині. Після завершення навчання на лікувальному факультеті в Харкові розпочала лікарську діяльність. Із початком Другої світової війни служила в лавах армії. Повернувшись до мирного життя, продовжила професійний шлях у Харкові, де сформувалася як науковиця й засновниця потужної клінічної школи.

Її вчителем був професор С.Я. Штейнберг, учень академіка М.Д. Стражеска, і ця наукова тяглість чітко простежується у всій подальшій діяльності Л.Т. Малої. Від асистентки до професорки й завідувачки кафедри вона пройшла шлях, у якому поєдналися вимогливість клініциста, дисципліна дослідника та виняткова працездатність.

Наукові інтереси Любові Трохимівни охоплювали ключові проблеми внутрішньої медицини, передусім серцево-судинні захворювання. Вона досліджувала механізми розвитку артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, кардіоміопатій, серцевої недостатності, а також резистентні форми гіпертонії. Створена нею наукова школа стала однією з найавторитетніших в Україні, а її підходи — орієнтиром для багатьох поколінь лікарів.

Окрема й надзвичайно важлива сторінка її біографії — створення медичних інституцій у Харкові. У 1980 році за її ініціативи було відкрито Республіканський кардіо-ревматологічний диспансер, який уже в 1981 році став філією Київського НДІ кардіології імені академіка М.Д. Стражеска. А в 1986 році на його базі створено Науково-дослідний інститут терапії — єдиний в Україні інститут такого профілю, фундаторкою та незмінною директоркою якого стала Любов Трохимівна.

Під її керівництвом інститут стрімко розвивався: поряд із кардіологією активно формувалися напрями пульмонології, гастроентерології, нефрології, клінічної фармакології та профілактики серцево-судинних захворювань. Саме в цей період інститут заявив про себе на європейському й світовому науковому рівні.

Наукова спадщина Любові Трохимівни вражає масштабом: понад 500 наукових праць, 21 монографія, десятки підручників і методичних посібників. Під її керівництвом було захищено 31 докторську та 181 кандидатську дисертацію. Вона активно брала участь у міжнародних конгресах і симпозіумах, входила до професійних товариств, працювала в редакційних колегіях фахових журналів, зокрема була головною редакторкою «Українського терапевтичного журналу».

За винятковий внесок у розвиток медицини та науки Любов Трохимівна була відзначена найвищими державними нагородами й почесними званнями. Вона — заслужений діяч науки України, лауреатка державних премій, кавалерка низки орденів, Почесний громадянин Харкова та Герой України.

Та, мабуть, найцінніше — це пам’ять людей: колег, учнів і пацієнтів. Для них вона назавжди залишилася символом самовідданого служіння професії, високої вимогливості до себе та глибокої відповідальності за кожну справу. Історія медицини складається з особистостей. Любов Трохимівна Малая — одна з тих, чиє ім’я є символом науки, медицини й справжньої школи людяності.