Історичні нариси про початок медичного факультету

Перший професор медичного факультету Харківського університету

Навчання слухачів у Харківському університеті почав штат викладачів, що складався з 25 іноземців та 17 росіян, а кількість студентів у 1805 р. становила лише 57, з них 33 – казеннокоштні. Переважно це були найкращі вихованці Харківського колегіуму та Білгородської семінарії. Ще 41 особа виявила бажання вступити до університету, проте після складання іспитів лише 24 людини були визнані достатньо підготовленими для навчання та стали студентами.

Серед шістьох перших викладачів медичного факультету Харківського університету четверо були іноземцями. Одним із перших російських викладачів, прийнятим на службу в 1803 р., був Авраам Якович Калькау. Він народився у Москві в сім’ї аптекаря. З 1786 по 1795 р. Авраам Якович навчався у Ревельській та Московській гімназіях, після закінчення останньої вступив на медичний факультет Московського університету. Через рік вирушив до Ієнського університету, де продовжив розпочате вивчення витончених наук, філософії та медицини, потім відвідував лекції знаменитих учених у Лейпцизькому та Віттенберзькому університетах. Саме в останньому в 1801 р. після суворого іспиту Авраам Якович отримав ступінь доктора філософії.

У 1803 р. тимчасовий піклувальник Харківського навчального округу Новосільцев написав Міністру народної освіти, що доктор філософії та медицини Авраам Калькау, закінчивши медичний факультет Геттінгенського університету, «бажає зайняти місце викладача в Харківському університеті з тим, щоб йому дозволили залишитися за кордоном для більшої досконалості. Новосільцев далі висловив думку про те, що «прийняття його (Калькау) в університет (першою мірою ад’юнктом медицини) і надання штатної платні є чудовим способом придбати назавжди, з малими витратами, гідну людину». Він вважав також, що «тимчасове його перебування там не марне буде і з боку доручень щодо вченої частини, які навчальне начальство матиме повне право надати йому як своєму члену».

Таким чином, А.Я. Калькау було прийнято до штату університету. Ми не знаємо, чи давала університетська рада йому якісь доручення, але знаємо, що, залишившись у Геттінгені вже у відрядженні, він використав цей час для відвідування лекцій найвідоміших німецьких професорів: Ріхтера, Врісберга, Блуменбаха, Гімлі та Осеандра. У 1804 р. він побував з такою ж метою у Франції, Парижі. У 1805 р. у Геттінберзі після випробування та публічного захисту дисертації «De periodicis mutationibus corporis organici» отримав ступінь доктора медицини та хірургії. Потім протягом року жив у Берліні, де познайомився з багатьма визначними представниками медичних та природничо-історичних наук, відвідував головний госпіталь і отримав чимало корисних знань. За цей час він отримав звання члена Геттінгенського товариства повитухи і Московського товариства випробувачів природи.

А.Я. Калькау повернувся із закордонного відрядження і почав працювати в університеті у 1807 р. У 1808 р. за дорученням ради він займався обробкою енциклопедії та методології медицини. До 1811 р. Авраам Якович був ад’юнктом медицини. Таке тривале перебування на цій посаді пояснюється тим, що незважаючи на наявні у нього 2 вчені ступені – доктора медицини та доктора філософії, отримані ним за кордоном, за статутом російських університетів він не міг отримати екстраординатуру (стати професором) без подання до факультету нового твору. Калькау представив роботу під назвою «Introductio in stadium medicum» («Введення в медичну науку») разом із синопсичною таблицею всіх наук, що належать до медицини і розміщені в систематичному порядку. Декан медичного факультету проф. П.М. Шумлянський розглянув цю роботу разом із проф. В. Дрейсігом і «знайшов її сповненої ерудиції, корисної не тільки для студентів, а й взагалі для всіх осіб, які присвячують себе вивченню медицини, і тому варта бути надрукованою».

Балотування у раду факультету проходило у два етапи. При цьому враховано було й те, що Калькау прославився в Харкові як «видатний лікар і вчений, начитаний і в інших науках, що робить цим честь своєму університету». На обрання А.Я. Калькау екстраординарним професором, ймовірно, вплинув й отриманий тоді університетом припис міністра «про поповнення професорів медичного факультету природними росіянами».

А.Я. Калькау був першим викладачем повивального мистецтва в Харківському університеті та в різні роки читав акушерство та дієтетику, методологію, медичну словесність та енциклопедію медицини. Він з честю виконував свої професорські обов’язки і справді вирізнявся своїми широкими та різноманітними знаннями. Сучасник Авраама Яковича проф. Роммель говорив, що він єдиний серед вітчизняних професорів був добре знайомий з німецькою літературою, вирізнявся тонким розумінням найкращих її письменників. Безперечно, тривале перебування за кордоном сприятливо позначилося на його освіті, викладацькій та науковій діяльності.

На жаль, діяльність А.Я. Калькау на педагогічній ниві Харківського університету була недовгою. У січні 1812 р. його не стало, він помер зовсім молодим. Цього року ми могли б відзначити його 260-річчя.

Жаннета Перцева, Директорка Музейного комплексу «Музей медицини», доцентка