До 170-річчя видатного вченого-бактеріолога В.К. Високовича

Відмінник-другорічник

Що може бути більш несумісним, ніж поєднання слів «відмінник-другорічник» для характеристики студента? Однак в історії Харківського університету такий прецедент був. У далекому 1873 р. його медичний факультет повинен був прийняти рішення щодо заяви одного студента – Володимира Високовича, який після закінчення 2-го курсу склав усі екзамени на «відмінно», успішно витримав «півлікарський» іспит і просив факультет дозволити йому залишитися на другий рік на тому ж курсі. Свою заяву він пояснив тим, що хоче доповнити свої знання з анатомії у проф. К. Вагнера та з хімії у проф. М.М. Бекетова. Його прохання було задоволено. У 1876 р. він з відзнакою закінчив університет.

Березневий випуск «Пам’ятних сторінок ХНМУ» знайомить нас з науковими відкриттями В.К. Високовича, що принесли йому світову славу. Ми пропонуємо згадати окремі події його життя.

Володимир Костянтинович Високович народився у березні 1854 р. у містечку Гайсин Подільської губернії (нині Вінницька обл.) в родині військового ветеринарного лікаря. За походженням з польського дворянства. Середню освіту отримав у Харкові, закінчивши із золотою медаллю першу Харківську гімназію.

В університеті зарекомендував себе серйозним студентом, що виділявся серед інших сумлінністю і великою працездатністю. На третьому курсі почав займатися у проф. В.П. Крилова патологічною анатомією, і ще студентом підготував і опублікував у кращому на той час журналі дві наукові роботи (1875–1876). Після закінчення університету В.К. Високовича було залишено на кафедрі патологічної анатомії, де він підготував докторську дисертацію на тему «О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе», яку він захистив у 1882 р.

Відомий патологоанатом М.Ф. Мельников-Развєдєнков так охарактеризував дисертацію та її автора. «Дисертація Високовича … була на той час видатною науковою працею… Вона виявила його наукову чуйність, уміння стежити за пульсом наукового життя, його спостережливість, допитливість розуму, критичну жилку, здатність вірно розуміти значення морфологічних змін. В.К. Високович не зупинився на дисертації, а почав вивчати бактеріологію, яка тільки народжувалася на початку 80-х років і відкривала широкі наукові горизонти».

У 1887 р. В.К. Високович заснував на медичному факультеті Харківського університету першу бактеріологічну лабораторію для педагогічних цілей. За запрошенням Харківського медичного товариства він очолив Бактеріологічний інститут, відомий зараз як Інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України, і багато зробив для розвитку його діяльності. Він започаткував щорічне читання лекцій з бактеріології.

В.К. Високович брав активну участь у практичній роботі щодо попередження і боротьби з епідеміями в країні. Коли виникала загроза епідемії, він читав спеціальні курси для лікарів, випускав популярні брошури з метою попередити населення про небезпеку і розповісти про заходи щодо її запобігання. У 1897 р., коли почалася епідемія чуми в Індії. В.К. Високовича відрядили до Бомбею на чолі російської наукової експедиції для вивчення чуми і розробки ефективних заходів боротьби з нею. Результат роботи був опублікований у працях ІІІ Міжнародного медичного конгресу в Англії. Високович брав безпосередню участь у боротьбі з епідеміями холери (1892), чуми в Одесі (1902, 1910), організовував протиепідемічні заходи в армії під час російсько-японської війни (1904–1905).

Його відданість науці поєднувалася з глибоким переконанням, що її метою повинно бути покращання життя народу. За спогадами сучасників, одним з найважливіших принципів діяльності В.К. Високовича був принцип «наука для життя». Він завжди пов’язував свої експериментальні дослідження з практичним застосуванням отриманих результатів.

Уперше у світі Високович провів профілактичне щеплення проти черевного тифу в 1899 р., брав активну участь у перших в країні щепленнях проти сибірської виразки і сказу.

В.К. Високович був прекрасним педагогом. За спогадами учнів «він говорив так просто і ясно, так цікаво представляв морфологічну картину, що пояснення запам’ятовувалися назавжди, і розбиратися у препаратах було дуже легко». Курс лекцій В.К. Високовича «Патологічна анатомія», виданий самими студентами, витримав декілька видань і до 20-х років правив за підручник для лікарів і студентів. Виручка від його продажу надходила до фонду Клінічного товариства студентів-медиків.

Помер В.К. Високович у 1912 р. у Києві, де з 1895 р. викладав у Київському університеті Св. Володимира, на 57-му році життя після тривалої тяжкої хвороби.

Матеріал підготувала директорка Музею історії ХНМУ Жаннета Перцева