День пам'яті жертв Великого терору

5 серпня – один із кількох днів у році, коли вшановується пам’ять жертв сталінського Великого терору 1937–1938 років.

Саме 5 серпня 1937 вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», яка дала поштовх наймасовішим політичним репресіям сталінського режиму. Для підрадянської України прямим наслідком цих репресій стало знекровлення культурно-мистецької та наукової еліти. За розпорядженням радянського керівництва створювалися так звані трійки, до складу яких входили начальник обласного управляння НКВС, обласний прокурор та перший секретар обласного або республіканського комітету ВКП(б). Вони, як правило, виносили розстрільні вердикти.

Розстрільні вироки в Харкові виконувались у режимі надзвичайної секретності в підвалі будинку обласного управління НКВС по вул. Раднаркомівській (нині вул. Жон Мироносиць). Тіла розстріляних потайки ховали на території закритого кладовища № 3 по вул. Конюшенній (нині парк Пам’яті по вул. Академіка Павлова). На березень 1938 р. там вже закопали 6 865 людських останків і місця для продовження поховань не залишилось. Проте, арешти і розстріли не зупинялись. Нічні поховання своїх жертв УНКВС перенесло на власну територію в 6-му кварталі Лісопарку (нині Меморіал жертвам тоталітаризму).

Також, влітку 1937 року передбачили відповідальність і членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР.

За період Великого терору, який припав на 1937−1938 роки, на території Української РСР, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин — до розстрілу. «Чистка» тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

На жаль, репресії торкнулися і представників Харківської медичної школи. Відомо, що протягом 1937–1938 рр. були заарештовані та ув’язнені директор Харківського медичного інституту Дмитро Сергійович Ловля (звільнений та реабілітований у 1940 році) та професор Харківського медичного інституту і головний лікар акушерсько-гінекологічної лікарні № 15 Іван Васильович Попандопуло (розстріляний у лютому 1938 року).