17 листопада – 219 років від заснування вишу
Починаючи з XV ст. університети відігравали значну роль, оскільки були важливими осередками культури та науки, впливовими чинниками процесів модернізації та національної ідентифікації. Освіта відігравала важливу роль у зовнішній та внутрішній політиці європейських держав, рухаючи суспільство вперед.
Розвиток вищої освіти в Україні значно ускладнювався тим, що її територія була роздробленою в політико-адміністративному відношенні на декілька регіонів, поділених між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською. Але попри вплив імперської політики, знаходились люди, для яких освіта та розвиток культури були важливіші.
Одним із таких діячів-просвітників був В.Н. Каразін. Знаючи про намір російського імператора Олександра І створити три нових університети, він запропонував один з них заснувати у Харкові. В листопаді 1804 р. була підписана «Учредительная грамота на создание Харьковского университета» та перший Статут майбутнього навчального закладу.
В.Н. Каразіну довелося чимало попрацювати над тим, щоб його задум був реалізований, але його мрія, врешті-решт, здійснилася. До створення університету долучились всі харків’яни. Дворяни збирали гроші (було зібрано 658 тис. карбованців), купці давали знижки на будівельні матеріали, прості мешканці допомагали на будівництві, а вільні від податків нащадки слобідських козаків віддали 125 десятин своєї землі.
Створення університету благотворно відзначилося на подальшому розвитку не тільки Харкова, але й усього півдня України. Як стверджував проф. І.І. Срезневський у звіті про стан університету в 1842/43 р., він «привлек в город просвещенное общество и этого было достаточно, чтобы привлечь и промышленность, и богатство, и все, что возвышает город». Особливу ж роль у діяльності університету і житті міста відігравав медичний факультет, і це відзначалося не лише у підготовці спеціалістів-лікарів та вчених медиків, але й у загальному культурному розвитку Харківщини. Тут працювали не просто чудові вчені-першопроходці у багатьох напрямках медицини, вони були ще й просвітителями, гуманістами, людьми, яких вирізняли глибокий патріотизм та високі моральні принципи. Імена професорів В.Ф. Грубе, Л.Л. Гіршмана, А.Г. Подрєза, І.П. Лазаревича, В.Я. Данилевського, М.С. Бокаріуса, М.П. Трінклера, В.П. Воробйова та багатьох інших широко відомі в історії медицини і принесли заслужену славу Харкову.
