Кафедра фармакології належить до найстаріших кафедр університету. Вона була заснована у листопаді 1805 р. у складі перших шести кафедр медичного факультету Харківського університету. Першими викладачами кафедри були Г.Г. Коррітарі, Ф.І. Гізе, Л.Й. Ванноті, М.П. Болгаревський, Я.М. Громов, П.О. Бутковський. У цей період основна увага приділялася фармації та фармакогнозії, а викладання мало переважно описовий характер.

У 1812 році за ініціативою М.П. Болгаревського було організовано фармацевтичну лабораторію, що стало важливим етапом у формуванні експериментального напряму.

У другій половині ХІХ століття відбулося поступове відокремлення фармакології як самостійної дисципліни. Значний внесок у розвиток кафедри зробили Г.С. Риндовський, І.М. Станкевич, М.Л. Залеський, С.О. Попов, які розширили наукову тематику, удосконалили лабораторну базу та підняли рівень викладання до сучасних на той час стандартів.

Важливий етап пов’язаний із діяльністю академіка О.І. Черкеса (1930-1941), який започаткував нові наукові напрями – біохімічну фармакологію, патологічну фармакологію, біохімічну токсикологію.

Післявоєнний період пов’язаний із багаторічним керівництвом професора Миколи Семеновича Харченка, який очолював кафедру понад чотири десятиліття та зробив визначальний внесок у її становлення як потужного науково-освітнього центру.

За роки діяльності професора М.С. Харченка кафедра стала одним із провідних фармакологічних осередків України: захищено 10 докторських і 58 кандидатських дисертацій, опубліковано понад 300 наукових праць, створено й впроваджено низку лікарських засобів.

Наукові дослідження кафедри того часу були спрямовані на вивчення фармакодинаміки рослинних препаратів, серцево-судинних засобів, нових синтетичних сполук, а також проблем токсикології. Значна увага приділялася дослідженню лікарської флори, природних сполук і біологічно активних речовин, що застосовувалися в народній медицині. Під керівництвом професора М.С. Харченка проводилися комплексні дослідження спільно з клінічними кафедрами та науково-дослідними установами, що забезпечувало тісний зв’язок експериментальної фармакології з практичною медициною.

Вагомою складовою діяльності М.С. Харченка була організація навчального процесу. На кафедрі було створено навчальні музеї, обладнано учбову аптеку, впроваджено програмоване навчання та нові технічні засоби викладання. Лекції професора відзначалися експериментальною демонстративністю, глибоким аналізом механізмів дії лікарських засобів і поєднанням теоретичних знань із клінічними аспектами їх застосування.

Особливу увагу М. С. Харченко приділяв підготовці наукових кадрів та формуванню професійної школи. Він очолював харківське відділення Українського наукового товариства фармакологів, активно сприяв розвитку наукових контактів і підвищенню кваліфікації молодих викладачів.

Період керівництва професора М. С. Харченка став фундаментальним для сучасного розвитку кафедри: було закладено потужну експериментальну базу, сформовано наукову школу та створено систему викладання, що поєднувала традиції класичної фармакології з інноваційними підходами.

У 1985–2002 рр. кафедру очолювала доктор медичних наук, професор Людмила Трохимівна Киричок – учениця професора М.С. Харченка. Людмила Трохимівна пройшла всі щаблі професійного становлення на кафедрі – від аспіранта до професора, що забезпечило глибоке розуміння традицій та наукових засад кафедральної школи. Кандидатська дисертація (1962 р.) була присвячена вивченню впливу бджолиної отрути на секреторну й евакуаторну функції шлунку, докторська (1989 р.) – експериментальному обґрунтуванню застосування нейротропних засобів при іммобілізації, що мало важливе теоретичне й практичне значення.

З 1985 року під керівництвом Л.Т. Киричок сформовано стратегічний напрям наукової діяльності кафедри – фармакологічну корекцію несприятливих наслідків емоційного стресу. У межах цього напряму досліджувалися центральні нейротропні препарати, серцево-судинні засоби, препарати із седативно-транквілізуючою дією, засоби, що впливають на обмін триптофану, адаптогенні та метаболічні препарати. Отримані результати розширили уявлення про механізми стрес-індукованих порушень та можливості їх медикаментозної корекції.

Професор Л.Т. Киричок є автором понад 200 наукових праць, має винаходи; під її керівництвом захищено 7 кандидатських та 1 докторську дисертацію. Вона активно формувала науковий потенціал кафедри, підтримувала молодих дослідників, сприяла розвитку експериментальної бази та розширенню міжкафедральної співпраці.

Вагомою складовою її діяльності була навчально-методична робота. Людмила Трохимівна очолювала навчально-методичну комісію факультетів, ініціювала модернізацію викладання фармакології з урахуванням сучасних освітніх вимог. За її редакцією видано підручники, навчальні посібники, численні методичні розробки, термінологічний словник номенклатури фармакологічних груп, що суттєво оновило методичне забезпечення навчального процесу.

У 1997-2001 роках кафедра під її керівництвом стала базою проведення Всеукраїнських студентських олімпіад з фармакології, що сприяло підвищенню престижу кафедри та активізації студентської наукової роботи.

Період керівництва професора Людмили Трохимівни Киричок став важливим етапом модернізації кафедри та визначення її стратегічного розвитку. За її ініціативи було не лише сформовано новий науковий напрям, а й зміцнено кадровий потенціал, розширено видавничу діяльність, удосконалено систему викладання та впроваджено сучасні освітні технології.

Професор Л.Т. Киричок зберегла й розвинула традиції наукової школи кафедри, поєднавши наступність поколінь із інноваційними підходами, створивши міцне підґрунтя для її подальшого розвитку в наступні роки.

У 2002–2014 рр. кафедру очолювала доктор медичних наук, професор Тетяна Володимирівна Звягінцева. Випускниця Харківського медичного інституту (1972 р.), вона поєднала клінічний досвід лікаря з фундаментальною патофізіологічною підготовкою. Кандидатська дисертація Тетяни Володимирівни (1981 р.) присвячена ролі медіаторів запалення у рановому процесі, докторська (2001 р.) – запально-репаративним явищам у патогенезі місцевих променевих ушкоджень шкіри.

Наукова діяльність професора Т.В. Звягінцевої ґрунтується на інтеграції патофізіології та фармакології. Основні напрями її досліджень – механізми розвитку променевих ушкоджень тканин; роль вільнорадикальних процесів у патогенезі; запально-репаративні реакції; фармакологічна корекція наслідків радіаційного та емоційного стресу.

Тетяна Володимирівна була відповідальним виконавцем державних науково-дослідних робіт МОЗ України щодо механізмів променевих уражень та шляхів їх корекції. Результати досліджень Тетяни Володимирівни мали практичне значення для хірургії, радіології та клінічної фармакології.

Характерною рисою періоду 2002–2014 років стала тісна співпраця кафедри з клінічними підрозділами університету. Наукові розробки впроваджувалися у практику лікування: променевих ушкоджень шкіри, ран, що тривало не загоюються, ускладнень хірургічної травми. Фундаментальні дослідження набули чіткої клінічної спрямованості.

Професор Т.В. Звягінцева брала участь у міжнародних конгресах з патофізіології, розвивала міжнародні наукові контакти, була обрана почесним членом Болгарської асоціації клінічної та експериментальної медицини. Тетяна Володимирівна є автором понад 200 наукових і науково-методичних праць, має патенти України. У 2002 р. кафедра під керівництвом професора Т.В. Звягінцевої одержала сертифікат Державного фармакологічного центру МОЗ України на дозвіл проводити доклінічні дослідження нових лікарських засобів, що стало важливим етапом у розвитку науково-дослідної діяльності кафедри та розширило можливості для проведення сучасних фармакологічних досліджень.

У 2002-2014 роках колектив кафедри на чолі з професором Т.В. Звягінцевою забезпечував викладання фармакології на всіх факультетах університету, розвивав англомовне навчання, впроваджував комп’ютерні технології контролю знань, удосконалював систему тестового та ситуаційного контролю, інтегрував фармакологію з клінічною фармакологією та токсикологією.

Період керівництва професора Тетяни Володимирівни Звягінцевої (2002-2014 рр.) став важливим етапом наукової інтеграції та клінічної орієнтації діяльності кафедри. Тетяна Володимирівна забезпечила поєднання фундаментальних патофізіологічних досліджень із сучасною фармакологією, поглибивши розробку проблем променевих ушкоджень і стрес-індукованих порушень та надавши їм практичного спрямування. Під її керівництвом зміцнено зв’язок експериментальної науки з клінікою, розширено міжнародні контакти, удосконалено навчально-методичну роботу та впроваджено сучасні освітні технології, за ці роки на кафедрі було захищено 2 докторські та 9 кандидатських дисертацій, щорічно навчалося 1-2 аспіранта або здобувача.

Професор Т.В. Звягінцева зуміла зберегти наукові традиції кафедри та водночас надати її розвитку нового змісту, що забезпечило стабільність, наступність і подальше зміцнення позицій кафедри як сучасного науково-освітнього центру.

У 2014-2025 роках кафедру очолювала доктор фармацевтичних наук, професор, Заслужений фармацевт України Тамара Іванівна Єрмоленко. У цей період завдяки наполегливої роботи колективу кафедри під керівництвом професора Т.І. Єрмоленко забезпечено стабільне функціонування кафедри, подальший розвиток наукової роботи та удосконалення навчально-методичного процесу з урахуванням сучасних вимог медичної освіти.

З 2026 року виконуючою обов’язки завідувача кафедри призначено доктора медичних наук, доцента, Заслуженого лікаря України Інну Павлівну Дунаєву. Подальший розвиток кафедри пов’язується з продовженням і збереженням наукових та освітніх традицій, сформованих славетними професорами в галузі фармакології, із послідовним зміцненням її наукового потенціалу та сучасного освітнього спрямування.

Незважаючи на складний для країни час, кафедра фармакології та медичної рецептури Харківського національного медичного університету зберігає стабільність, наукову активність і високі стандарти освітньої діяльності. Колектив кафедри продовжує послідовно розвивати започатковані попередніми поколіннями наукові напрями, впроваджувати сучасні освітні технології та зміцнювати зв’язок експериментальної фармакології з клінічною практикою.