Кафедра епідеміології ХНМУ є однією із старіших не тільки в Україні, а й у світі. Вона була заснована у 1930 р. Михайлом Миколайовичем Соловйовим, учнем засновника вітчизняної наукової епідеміології академіка Данила Кириловича Заболотного. Вчений зі світовим ім’ям, член АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР академік М.М. Соловйов очолював кафедру з 1930 по 1969 рр. В 1933 р. М.М. Соловйов видав українською мовою підручник за курсом «Епідеміологія», а в 1936 р. – посібник для лікарів і студентів «Загальна епідеміологія». Ці підручники стали першими в Україні друкованими виданнями такого напрямку.

В цей період наукова робота кафедри і підготовка фахівців здійснювалася за двома напрямками: крайова епідеміологія і розробка питань епідеміології дизентерії, дифтерії, скарлатини, інфекційного гепатиту, токсикоінфекцій, гельмінтозів, туляремії та ін. Результати цих робіт знайшли відображення в дисертаціях, а також окремих оригінальних роботах Б.В. Бойкова, А.К. Грицай, О.Г. Шварца, І.І. Савойського, Г.Г. Рубінштейна, Г.М. Фішер, а пізніше – В.М. Гуртовенко, Л.В. Колотилової, Т.О. Тищенко, В.А. Шмунеса. З тематики «Епідеміологія гельмінтозів» були захищені дисертації З.І. Мазуркевичем, В.М. Жидовцевим, Н.І. Алєксєєвою, а також вивчалися питання епідеміології туляремії і заходи щодо ліквідації її осередків (М.Ф. Шмутер), епідеміології харчових токсикоінфекцій (І.І. Чернов), епідеміології і профілактики інфекційного гепатиту (В.М. Жданов, Г.М. Старобинець), вірусних захворювань на енцефаліт у зимовий період (І.І. Савойський) та ін. Паралельно з вищезгаданими темами розроблялися питання щодо теорії епідеміології.

На початку 60-х років ХХ століття кафедра вперше в Україні почала вирішувати важливу науково-практичну проблему стосовно впливу окремих факторів зовнішнього середовища на формування і збереження активного штучного імунітету проти дифтерії та інших інфекцій. У виконанні цієї тематики взяли участь і досягли певних успіхів В.Д. Черненко (кандидатська і докторська дисертації), А.А. Загнойко, О.Ф. Лисенко, М.Н. Лисих, Л.В. Баданіна, В.В. Мєдвєдєва, І.Я. Єгоров, С.І. Ломоть, В.М. Коломієць, Б.М. Овчаренко, Ю.С. Федоров (кандидатські дисертації). Разом із цим вивчалися питання епідеміології і профілактики різних інфекцій. Так, А.К. Грицай вивчав епідеміологічні особливості малярії, І.І. Клюєв – туляремії, Л.Д. Романова – гельмінтозів і лямбліозів, Л.О. Кляч – гельмінтозів, І.Д. Ладний, Г.І. Падалка – правця, С.М. Рундіна – черевного тифу, О.М. Карабан – туляремії, Ю.О. Желудков – холери, М.М. Гордий – гострих кишкових захворювань.

З 1969 по 1991 рр. кафедру епідеміології очолював учень М.М. Соловйова – професор Володимир Дмитрович Черненко.

Викладачами кафедри в цей період були доценти В.М. Жидовцев, О.І. Ломоть О.І. Гончаров і асистенти Н.І. Алєксєєва, С.М. Рундина, О.М. Карабан, Г.І. Падалка. За сумісництвом викладачами працювали головний державний санітарний лікар Харківської області Б.М. Овчаренко, завідувач відділом особливо небезпечних інфекцій Харківської обласної санітарно-епідеміологічної станції Т.С. Панкова і лікар-епідеміолог цього відділу Ю.С. Федоров.
З 1991 р. по 2010 р. завідувачем кафедри був д-р мед. наук, професор Олег Михайлович Карабан.

Наукову діяльність на кафедрі починали визнані у світі вчені, зокрема академік АМН СРСР В.М. Жданов, який запропонував ВООЗ програму глобальної ліквідації натуральної віспи і яка була вдало здійснена на практиці. Цю програму впроваджував в практику вихованець кафедри професор І.Д. Ладний, якого пізніше було обрано заступником Генерального директора ВООЗ, та професор О.М. Карабан. Професор В.Д. Черненко був консультантом ВООЗ з питань боротьби з дифтерією.

З 2011 р. кафедру епідеміології очолює д-р мед. наук, професор Тетяна Олександрівна Чумаченко. В 2020 році професор Чумаченко Т.О. стала призером щорічного конкурсу ГО “НАН ВО України” на краще видання 2020 р. з номінації “Монографії”, диплом ІІІ місце, в 2021 році отримала Почесну грамоту місцевих органів влади та стипендію ім. І.І. Мечникова.